Фредрік Бакман "Чоловік на ім’я Уве"

15.04.2019

Переглядів: 9743

http://chytay-ua.com/

Найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити нас на самоті.

Фредрік Бакман «Чоловік на ім’я Уве»

 

Автор на ім’я Фредрік. Чоловік на ім’я Уве. Жінка на ім’я Соня. Кіт на ім’я Липучка. Сусіди, колеги та інші набридливі оточуючі також мають власні імена. Але чоловіка, жінки та кота цілком достатньо здібному авторові, аби зіткати зі слів історію, котра здатна торкнутися серце читача. Звісно, якщо воно у нього є.

 

***

Автор на ім’я Фредрік. 

38-річний шведський письменник, блогер та колумніст Фредрік Бакман не мудрував з сюжетною лінією свого літературного дебюту чи багатогранністю характерів персонажів. Ніяких хитромудрих складносурядних речень та вишуканих дієприслівникових зворотів. Тут все просто. Хороші хлопці є хорошими. Покидьки – покидьками. Автор не лукавив. Він до останньої крапки був максимально чесним зі своїм читачем. Цим і підкупив. 

Книга «Ein Mann namens Ove» («Чоловік на ім’я Уве») вперше вийшла у 2012 році і відразу підкорила серця читачів зі всього світу. Цифра 5 млн проданих примірників говорить сама за себе. Його книги перекладені 25 мовами світу, в тому числі українською – у видавництві #книголав. У грудні 2015 року книга була екранізована та номінована в двох категоріях кінопремії «Оскар» («Кращий фільм іноземною мовою», «Кращий грим та зачіски»). Справжній фурор стрічка справила на місцевому ринку — стала третьою у списку найкасовіших у Швеції, увійшла до списку найкращих фільмів Швеції усіх часів. У 2017 році стало відомо, що книгу екранізують вдруге. Цього разу екранне життя Уве втілюватиме не хто інший, як Том Генкс. 

 

***

Чоловік на ім’я Уве. 

Чоловік на ім’я Уве був з покоління людей, яке вважало, що ти — це те, що ти робиш, а не те, що ти говориш. Він щиро дивувався, як людство, яке не розбирається в дюбелях, не вміє полагодити велосипеда і навіть зробити добротного шнурка — здатне еволюціонувати. Уве був того штибу чоловіків, які не тікали від пекла, а бігли просто в його епіцентр.

Утім, про це мало хто здогадувався, бо сам Уве був неговірким, а на людей дивився так, ніби вони створені, аби зіпсувати йому життя. Жив за чітким розпорядком і за правилами. Дбав, щоб ці правила дотримувалися інші. Часом у цьому прагненні перегинав палицю. Старий буркотливий цинік і невиправний, злопам’ятний зануда. Ніхто не міг збагнути, як такого чоловіка, як Уве, покохала така жінка, як Соня.

 

***

Жінка на ім’я Соня.

Уве і Соня стали уособленням того, що називають «протилежності притягуються». Вона бачила справжнього Уве, а не того, кого він показує всесвіту. Вона любила читати, а він робив для неї книжкові стелажі. Вона любила життя, а він любив її. Вона боролася за добро, а він боровся за неї. Бо це було єдине в цілому світі, що мало для нього сенс.

Тож після смерті сенсу його життя Уве все ще ходить на роботу, але лише за інерцією. Він ще здійснює свої щоденні ритуали, але лише за звичкою. Аж тут «люди у білих сорочках» вирішили, що йому пора на відпочинок. 

Прокинутися удосвіта. Зварити дві… зварити одну чашку кави. Обійти район. Перевірити на стійкість дорожні знаки, перевірити усі замки. Дожити до вечора. Прокинутися удосвіта. Зварити дві… зварити одну чашку кави. Обійти район. Перевірити... Здається, єдиний вихід із цього замкненого кола — якнайшвидше приєднатися до Соні. Але сусіди завдають стільки клопоту, що порядна людина не може навіть спокійно покінчити життя самогубством! І ще цей кіт, який, здається, вміє поглядом переадресовувати питання… І ще ця новоприбула божевільна сімейка, мама якої сміється, так ніби розриваються бульбашки шампанського, а бездарний батько навіть неспроможний припаркувати автомобіль з причепом…

 

***

Частина світу на ім’я скандинавщина.

Достатньо поширеною є думка, що мешканці скандинавських країн найщасливіші у світі. Сильна держава опікується своїми громадянами, а щоб жити довго та щасливо, варто лишень бути її громадянином. Пффф.... Скажіть про це Уве! Бюрократична машина — жорстока та абсурдна система і немає значення, якою мовою ви її називаєте. 

Бюрократична машина у Бакмана виступає чи не найбільшим антагоністом. А її уособленням є люди в білих сорочках. Безликі, без імен та інтонацій, «відповідальні особи». Уве стає жертвою цієї машини, з несправедливістю системи також стикаються його сусіди. Протягом всього свого життя Уве веде війну з цією машиною. Та один у полі не воїн і байдуже, у скільки інституцій написано скарг та листів.

 

***

Зовсім не про Чоловіка не ім’я Уве.

Та насамперед життя Чоловіка на ім’я Уве – це історія про небайдужість до людей, які живуть поряд. Особливо самотніх. Особливо тих, хто відштовхує. До біса складно стукати в зачинені двері. Та якщо дуже довго стукати або стукати дуже голосно — нам обов’язково відчинять. А на порозі може стояти людина з завеликим для цього світу серцем, яка обросла бронею, аби захиститися від оточуючої жорсткості. 

Це історія про те, що правила гри мають бути єдиними і однаковими для всіх. 

Це історія про те, що справжні супергерої не носять костюмів і живуть посеред нас, може навіть у домі навпроти.

Це історія про те, що кожна людина має знати, за що вона бореться. 

Ця історія про те, як одна людина здатна перевернути життя іншої. Безповоротно. Допоки смерть не розлучить їх. І навіть після.

 

poster