Влад Сорд «Безодня»

05.10.2019

Переглядів: 2342

http://chytay-ua.com/

Так, ніби вчора. Так, ніби вічність тому. 

Влад Сорд «Безодня»

«Не буди лихо, поки воно тихе» — якось так вчить нас народна мудрість. Здається, у мудрості народної є відповіді й на випадки, коли лихо все ж прокинулось. Утім, коли лихо без «розпізнавальних знаків» приходить втоптувати в твою землю тіла твоїх же побратимів — мудрість (тим більше народна), раціоналізм чи навіть здоровий глузд поступаються місцем Безодні. 

 

***

Збірка оповідань «Безодня» — прозовий дебют Влада Сорда, поета, письменника, ветерана україно-російської війни, дизайнера, співзасновника та художнього редактора видавництва «Дім Химер». Це вже третя видана книга в літературному доробку Влада (і друга, видана його рідним видавництвом), щоправда дві попередніх були збірками віршів: у 2016 році у видавництві Сергія Пантюка вийшла «Трансгрес(і)я», три роки потому — «+++» (видавництво «Дім Химер»). А саме видавництво, попри свій юний вік (31 жовтня йому виповнюється один (!) рік), вже може похизуватися чималим пантеоном химерних Богів. У Сорда — це Чорний Бог. 

Кажуть, «Безодня» Сорда не призначена для широкого кола читачів. Мовляв, це ветеранська проза, написана учасником бойових дій. Мовляв, тут забагато брудної лайки, чорного гумору, військового сленгу, моторошних подробиць інцидентів та описів оказій, про які, начебто, не прийнято говорити в голос. Занадто для «цивільних душ», які, впадаючи в крайнощі, схильні чи то ідеалізувати воїнів, чи то вдавати, ніби війни взагалі нема. Агов! Громадяни країни, в якій вже шостий рік триває війна, мають бодай прочитати книгу чоловіка, який провів там, на війні, 4,5 роки.

 

***

Якщо стисло, то «Безодня» про Донбас без дна. 

Але трьох слів явно недостатньо для того, аби охарактеризувати «Безодню».

Реальність та вигадка у Сорда танцюють химерний танок під канонади артилерійського вогню та кулеметних черг. Моторошний такий танок, від якого сама темрява скорботно зітхає, побратими зникають у сутінках, а ти губиш себе самого у пітьмі. Потім знаходиш. І складаєшся по частинах. Якщо пощастить. 

Гіперболізована реальність? Художній вимисел? Гра виснаженої уяви? Дев’ять історій Влада Сорда засновані на реальних подіях — десь більшою мірою, десь меншою. Деякі з них, ймовірно, ви вже чули у новинах. Інші можуть виявитися справжньою несподіванкою навіть для командування. Але це байдуже, якщо бодай одна справедливість врешті-решт буде відновленою. 

Події оповідань розгортаються на існуючих локаціях, прототипами для героїв оповідань стали реальні герої. Подекуди Влад навіть використовує їхні ж псевдо. Або змінює — але це вже абсолютна дискреція автора. Його книга — його й правила. 

Воїни, схожі на бомжів з натхненими обличчями (автор сам про них так говорить), суперсолдати, кіборги. Опинившись під молотом та кувалдою, вони загартувалися і відтепер не знають напівмір. Але є й аватари, кузьмічі, зрадники, найманці, вороги. Про останніх годі й говорити. Звісно, у Безодні й для них знайдеться місце. 

 

***

Пройтися краєм Безодні це так, ніби зіграти в карти з Чорним Богом. На бажання…

…так, ніби отямитися в країні, якої ти більше не впізнаєш. 

…так, ніби доторкнутися до шрамів, залишених війною. Якщо, звісно, вони видимі. 

…так, ніби вчора. А може й завтра. Хтозна. 

 

***

Історії з «Безодні» можуть не вкладатися в головах непідготовлених читачів, які про війну знають лишень з книг та новин. Але вони, історії, здатні змінити риторику ваших питань внутрішніх чи, якщо хочете, риторичних. Не потрібно себе запитувати, що я зробив для того, щоб війна завершилася. Спитайте себе: а що я зробив для того, аби у війні перемогти? 

Влад «Змій» Сорд, як і сотні його побратимів, продовжують вести свою війну. Щоправда у цьому випадку — озброївшись словами. І «Безодня» — це тільки початок. 

То що, вам вистарчить духу зазирнути у Безодню?

poster