Ненсі Голдстоун "Чотири королеви"

Жінка – найпрекрасніше творіння Всевишнього, мати, берегиня домашнього вогнища, та, заради кого чоловіки завжди ладні на звитяги, відчайдушні вчинки... навіть смерть... Саме жінка своєю підтримкою, турботою, любов`ю дарує чоловікові крила. Але, чи лише в цьому полягає призначення жінки? Адже вона може бути винахідливою правителькою, здатною на інтриги, двірцеві змови, підкуп та інші злочини заради процвітання своєї держави, збереження та отримання влади. 

Змінювалися епохи, часи, люди, «декорації», а прагнення, по суті, залишилися такими ж. Читач зможе сповна переконатися у цьому, прочитавши книгу «Чотири королеви. Історія сестер, що правили Європою у ХІІІ столітті».

За жанром – це історичне дослідження, «колективна біографія». Оповідь про життєві радощі та труднощі чотирьох доньок графа Провансу – Маргарити, Елеонори, Санчі, Беатриси, що були найвпливовішими жінками Європи в епоху Середньовіччя. 

Незважаючи на те, що це – наукове дослідження, яке містить історичні факти, багато дат, імен, статистичної інформації, книга читається доволі легко, наче перед вами пригодницький роман. Водночас, треба сказати, що для глибшого розуміння книги, її варто читати повільно, вдумливо, концентруючи увагу на деталях.

Видання буде цікаве для вчителів історії, етнографів, культурологів, дослідників Середньовіччя, оскільки дає змогу дізнатися, наприклад, подробиці життя та побуту вельмож та королів Англії та Франції. 

Книга є цінним набутком для широкого кола читачів, котрі хочуть розширити свої знання про середні віки, глибше та краще зрозуміти історію Англії та Франції, збагнути, у чому ж полягали політичні, культурні  протиріччя та тривала збройна боротьба між цими країнами.

«Чотири королеви» – цінне джерело цікавої додаткової інформації для філологів, студентів, які готуються до іспиту з літератури середніх віків, або ж – науковців, що прагнуть доповнити свій арсенал фактів та відомостей. 

Ось як письменниця пише про трубадурів: 

Хоча ми знаємо про трубадурів переважно як про авторів і виконавців пісень, але насправді вони були ще й середньовічними репортерами, політичними оглядачами, військовими кореспондентами, бульварними журналістами, акторами, письменниками, режисерами, шоуменами, піарниками й шпигунами. Для досвідчених лицарів, трубадури були такими ж важливими супутниками, як і зброєносці. Яким чином подвиги сміливця могли б бути оспівані в піснях, що звучать по всьому світу, якби на місці здійснення подвигу не виявилося нікого, здатного скласти пісню? 

Хоча в книзі йдеться про події давно минулих часів, вона залишається сучасною та актуальною, оскільки викриває вади суспільства та осіб вищого політичного рангу. Часи і люди стали іншими, а їхні устремління, напевне, дуже схожі на наших сучасниць: 

...Надмірна зацикленість на вбранні та зачісках, бездумне марнославство, зневага до фізичної праці – саме в часи, коли зростали Маргарита, Елеонора, Санча та Беатриса, французька аристократія свідомо і навмисно стала на той шлях, який за шість століть приведе її прямісінько до Робесп`єра та гільйотини.

Вдумаймось! Чи не повторюють сумний шлях чотирьох королев більшість жінок сучасних багатіїв? Звісно, йтиметься не про гільйотину, а про новітніші методи покарання, оскільки, крім суду людського, існує суд Всевишнього і там домовленості та інтриги не матимуть жодного сенсу... але чи часто згадують про це сильні світу цього, коли починають конфлікти за території, владу та власне збагачення? І на полі бою зараз, так само, як і в минулому, часто гинуть найкращі сини та доньки свого народу...

В тексті книги є уривки з історичних хронік. Наприклад, письменниця описує пишний бенкет, який король Людовик ІХ влаштував для ченців під час Хрестового походу: 

Спочатку ми їли вишні, а потім –  найкращий білий хліб; було також вино у такій великій кількості і таке добре, як це личить королівській величі.

Це особливо актуально для тих, кого цікавить робота з документами, як історичними джерелами.

Ненсі Голдстоун не оминула увагою у своєму дослідженні теми цінності життя та здоров`я кожної людини, незалежно від її соціального статусу чи політичного становища.  Вустами короля Людовика IX, який важко хворіє, письменниця привертає увагу читача до думки про  марність усіх багатств світу, порівняно зі здоров`ям: 

І ось я, який був найбагатшим і найзначнішим монархом цього світу, який вивищувався над усіма іншими людьми завдяки своїм скарбам, силі своєї зброї і своїм союзникам, не можу змусити похмуру смерть чи свою хворобу укласти зі мною перемир`я навіть на годину. То чого ж у такому разі все це варте?

«Чотири королеви» - книга про роль жінки в європейському середньовічному суспільстві, яка руйнує міфи та стереотипи про те, що у зазначений період основним призначенням жінки було народжувати дітей, займатися рукоділлям, адже Маргарита, Елеонора, Санча та Беатриса – далекоглядні правительки, які, маючи необмежену владу над серцями та умами своїх вінценосних коханих, вершили долі мільйонів людей та творили історію.