Максим Гах "П’ятий парк"

2020-04-25 15:40:17

Переглядів: 280

http://chytay-ua.com/

Система – лише продовження тебе самого

Максим Гах «П’ятий парк»

Бажаєте прогулятися парком без ризику притягнення до адміністративної відповідальності? Пропонуємо прогулятися «П’ятим парком» Максима Гаха. Тільки, будь ласка, не шукайте таку локацію на мапі вашого міста. Хіба що на літературній мапі нашої країни. 

Максим Гах – український письменник, автор роману «П’ятий парк» (вийшов у 2016 році у видавництві Discursus), збірки оповідань «Прогулюючись пустелею» (одне з найяскравіших видань серії «Альтернатива» «Видавництва Жупанського», яке було презентовано торік), низки есе та оповідань-переможців літературних конкурсів. Наразі Макс працює над новим романом і, зібравши крихти інформації про його роботу, можна запевнити, що вона вразить не тільки змістовим наповненням…

«П’ятий парк» – роман, написаний у жанрі технократичного сюрреалізму. Перепрошую за таке легковажне тлумачення літературної жанрової класифікації, але правила існують для того, аби їх порушувати. А роман Макса Гаха можна вважати першопрохідцем у розсуванні рамок жанрової приналежності. Він ретранслює звичні локації, історичні події та дійсність під іншим кутом зору, і тепер усе це виглядає ніби у викривленому дзеркалі. Подає на розсуд читача власний варіант концептів колективної свідомості та гібридного мислення крізь сіру призму Радянського Союзу і надсучасних технологій. 

Макс не посягає на монополію у висвітленні теми нанороботів, ні. Технології у романі виступають тлом на задвірках свідомості, а головним лейтмотивом є людина, її місце у суспільстві та спроможність побороти систему. Власними силами чи силами групи однодумців. Наскільки далеко готові зайти ці однодумці у питанні системних змін? Чим готові пожертвувати, а головне – ким? 

Автор справедливо критикує відому догму про те, що якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї. Бо в контексті державницьких механізмів і суспільної взаємодії це аж ніяк не вихід. А який же вихід? Повернутися до основ? Також він напрочуд далекоглядно цитує Гегеля у тому, що історія має здатність повторюватися двічі: перший раз у вигляді трагедії, а інший – у вигляді фарсу. Зараз, у 2020-му, фарсу нам точно не бракує. 

Попри загальну похмуру атмосферу твору, цей роман є досить життєствердним. Головний герой Діма проживає внутрішні метаморфози і дізнається дещо про своє минуле. Він розвіює власні ілюзії (якими б солодким вони не були) і знаходить «аварійний вихід» з, здавалося б, безвихідних ситуацій. Роман є досить життєствердним і… поетичним. Туман у Макса Гаха спроможний перетворити навколишній непримітний антураж у витвори мистецтва, а сирена здатна завивати так, ніби щойно втратила найдорожче. 

У «П’ятому парку» зародився унікальний стиль автора, який потім буде викристалізовано у збірці оповідань «Прогулюючись пустелею» (чи навпаки, хтозна). Читач разом з героями книги, ба навіть автором, прогулюється знайомими місцями (а чи пустеля це, чи парк – уже деталі), підіймає з глибин свідомості призабуті спогади, переглядає фотоальбом вицвілих з часом світлин та розфарбовує буденність аматорськими мазками яскравих кольорів. 

Автор розмальовує навколишню сіру дійсність картинами Малевича, ван Гога, Брюллова або Ренуара. А що ще робити з радянським спадком, який в’ївся у бетонні конструкції та свідомості людей? В персонажах книги вгадуються відомі актори, науковці чи історичні постаті. От тільки Діма нічим особливим не вирізняється: нудна робота на державному підприємстві, орендована квартира в чужому місці. Не герой, не борець, не воїн. 

А може, вся справа у тому, що черговий герой цьому світові зараз потрібен найменше? 

Може, світові потрібні люди, які здатні розгледіти дещо більше у фонтані посеред закинутого парку чи в кришталевій салатниці з дерев’яними фабричними пасхальними яйцями; спроможні розчути дещо більше в оглушливій тиші та у морських хвилях, що шумно розбиваються об берег? 

Може, світові треба не герої, а небайдужі? Спостерігачі, здатні приймати вірні рішення у критичних ситуаціях? 

Головне – не бути зайвим. П’ятому паркові зайві не потрібні. 

Христина Пошелюжна

Юридично грамотний книголюб)

author photo