«Ґентське диво»: гостросюжетна історія з щасливим фіналом

24.07.2020

Переглядів: 143

http://chytay-ua.com/

Фото: Kenzo Tribouillard / AFP via Getty Image

Для всіх шанувальників творчості фламандського художника Яна ван Ейка 2020 рік віщував багато цікавостей. У рамках року вшанування цього видатного митця в Ґенті було заплановано низку заходів, зібраних у програму під назвою «Боже мій! Ван Ейк був тут». Та, на жаль, перший же з них було перервано карантинними обмеженнями, запровадженими у Бельгії. Так, виставка «Ван Ейк. Оптична революція», яка мала відбуватися в Музеї витончених мистецтв в Ґенті з 1 лютого по 30 квітня 2020 року, закрилася в середині березня. Після відновлення роботи музею виставку вирішили не продовжувати.

Кадр з виставки «Ван Ейк. Оптична революція», Музеї витончених мистецтв, Ґент

Фото: MSK Ghent, photography David Levene

Втім, для ключового шедевра згаданої ретроспективи – Ґентського вівтаря – зірковий час ще попереду. Восени цього року його планують перемістити в нове, спеціально обладнане місце собору Святого Бавона, забезпечене кращими умовами для зберігання та відвідування безцінного складня. Окрім того, навесні 2021 року в соборі планується відкриття сучасного центру для відвідувачів із різними цікавими освітніми «фішками», зокрема можливістю ознайомитися з історією вівтаря та собору за допомогою окулярів віртуальної реальності.

«Анатомія» шедевра

Ґентський вівтар є поліптихом, що складається з 24 панелей: 12 зовнішніх та 12 внутрішніх. На зовнішніх панелях можна побачити зображення Івана Хрестителя та Івана Богослова, виконані у техніці гризайлі, донатора Йоса Вейдта та його дружини Єлизавети Борлют (в нижньому ряду), сцени Благовіщення (в середньому ряду) та фігур пророків і сивіл (у верхньому ряду). На зовнішніх же панелях зображено поклоніння Агнцю (центральна нижня панель), праведних суддів, воїнів Христових, пілігримів і пустельників (бічні нижні панелі), Деісуса (три центральні панелі верхнього ряду), хори ангелів (панелі справа і зліва від Деісуса) та Адама і Єву (крайні бічні панелі верхнього ряду).

 Ґентський вівтар у відкритому вигляді

Ґентський вівтар у закритому вигляді

Фото: closertovaneyck.kikirpa.be

Вівтар виконано на дубових дошках родом з Балтійського регіону. Його розміри: 3,5 м у висоту та 4,7 м у ширину (у відкритому вигляді). Традиційно авторами знаменитого складня вважаються брати Губерт та Ян ван Ейки. Хоча особистість старшого з братів, Губерта, є настільки загадковою, а нечисленний відомості з його життя такими сумнівними, що деякі науковці взагалі заперечують факт його існування.

Замовником «ґентського дива» був заможний торговець Йос Вейдт. Складень створювався спеціально для церкви Іоана Хрестителя (нині – Собор святого Бавона), донатором якої був Вейдт. Тоді ще ніхто не знав, які пригоди чекають на витвір Ван Ейків у майбутньому.

«Санта–Барбара» мистецького світу

Доля Ґентського вівтаря – це справжня «Санта–Барбара» у світі мистецтва. Освячений у 1432 році, за майже 6 століть свого існування цей шедевр мистецтва пережив стільки перепетій, скільки навіть «денбраунівському» професору Ленґдону не снилося.

Перші халепи почалися вже через 100 років після створення вівтаря. У ХVІ ст. йому довелося 3 роки пронидіти у сховку під дахом вежі собору, куди його замурували, ховаючи від кальвіністів, що прагнули спалити цю величну католицьку ікону.

Наприкінці ХVІІІ ст. свою лапу на «Вівтар Агнця» наклав Наполеон. У 1794 році його війська, що захопили Ґент, вивезли 4 центральні панелі до Парижа. Провівши близько 20 років у Луврі, в 1815 році частини вівтаря повернулися додому (за це дяка Ватерлоо та реставрації Бурбонів).

Але вже дуже скоро вівтар здійснив наступний закордонний вояж. І знову не з доброї волі. 18 грудня 1816 року чи то пожадливий, чи просто дурний вікарій собору вирішив продати «непотрібний мотлох», яким в його розумінні були 6 бічних панелей вівтаря. Після певних торгових оборудок стулки опинилися у володінні короля Прусії Фрідріха–Вільгельма ІІІ. Назад до собору Святого Бавона частини вівтаря повернув лише Версальський мирний договір, в якому окремо було прописано умову щодо передачі Ґенту «берлінських» стулок як репарації Бельгії.

Чергова напасть спіткала вівтар у 1934 році. 11 квітня було викрадено крайню ліву стулку з «Праведними суддями» та «Іоаном Хрестителем», яка на той час була розпиляна вздовж і представляла дві окремі панелі. Незабаром «Іоана Хрестителя» повернули. А от «Праведні судді» досі не віднайдені. Наразі на їхньому місці знаходиться копія, виконана реставратором Джефом Ван дер Векеном у середині ХХ ст.

Ґентський вівтар наступного ранку після викрадення стулки з «Праведними суддями» та «Іоаном Хрестителем»

Ну а потім був Гітлер зі своїм супермузеєм, чинне місце в якому мав зайняти «Вівтар Агнця». Натомість шедевр Ван Ейків після чотирирічної зупинки у французькому замку По та баварському Нойшванштайні разом з іншими видатними творами мистецтва, награбованими нацистами, опинився  у соляних шахтах Альт-Аусзеє, де провів майже рік і ледь не був підірваний у 45-му році. І лише після Другої світової війни замахи на величний складень братів Ван Ейків припинилися.

Огляд вівтаря, віднайденого в соляних шахтах Альт-Аусзеє, 1945 рік

Фото: U.S. National Archives and Records Administration

Масштабна реставрація

Звісно, кожна з пережитих перипетій у комплексі із впливом часу та природних чинників залишала руйнівний відбиток на роботі Ван Ейків. Тому за століття свого існування Ґентський вівтар неодноразово піддавався реставраціям, найдавніша з яких датується 1550 роком.

Якість цих реставрацій була різною. Варто розуміти, що до ХХ століття відновлювальні роботи виконували професійні художники. Такі живописці-реставратори часто замальовували великі ділянки, щоб усунути відносно невеликі пошкодження або приховати пожовклий лак, нехтуючи збереженням оригінального розпису. Подібні втручання сьогодні немислимі, але вони вписуються в історичний контекст, коли вівтарі мали функціонувати лише як утилітарні релігійні об'єкти. Щоправда, негативний вплив попередніх реставрацій зумовлений не тільки прийнятими на той час методами роботи, але й матеріалами, за допомогою яких здійснювалися реставраційні процедури. До прикладу, старі лаки часто видаляли за допомогою ганчірок і дуже їдких очисників, таких як луг або сеча. Така очистка призводила до значного стирання шарів фарби.

У 2010 році за фінансової підтримки Фонду Ґетті було проведено дослідження стану Ґентського вівтаря, яке показало, що твір Ван Ейків потребує повної реставрації. Перший етап реставраційних робіт розпочався в 2012 році. Він передбачав роботу над зовнішніми панелями вівтаря. Кілька шарів сильно пожовклих і деградованих лаків крок за кроком були видалені з картин. Після цього очищення команда реставраторів виявила, що на великих ділянках твору (близько 70 % розпису зовнішньої сторони) на оригінальну фарбу протягом XVI та XVII століть були нанесені пізніші шари фарби. Втім, завдяки застосуванню низки методів обстеження було встановлено, що під замальовуваннями на більшості ділянок залишилося достатньо оригінальної фарби. Тому після широкого обговорення цієї проблеми всередині команди та з Міжнародним комітетом експертів було прийнято рішення прибрати накладені пізніше шари фарби там, де це можливо зробити без загрози для твору. 

Панель із зображенням Іоана Хрестителя під час останньої реставрації. Більша частина правої половини панелі вже очищена від старих шарів лаку, ліва – ще ні

Фото: closertovaneyck.kikirpa.be

Та ж сама проблема була виявлена і під час очищення внутрішніх панелей нижнього ряду поліптиха, здійсненого в рамках другого етапу реставрації, що почався в 2016 році. Тож усі панелі реставрувалися за одним принципом. Шари деградованих лаків та замальовувань знімалися, а прогалини у нижньому шарі фарби за необхідності замальовувалися. Результат виявився вражаючим. Вперше за п’ять століть з’явилася змога відчути всю красу Ґентського вівтаря, пізнати справжню пишноту його кольорів, тонкощі деталей та композиційну глибину. Особливий резонанс викликало відновлене обличчя ягняти з центральної нижньої панелі внутрішньої частини вівтаря. Виявилося, що Ван Ейк зобразив тварину зовсім не так, як усі звикли бачити. Її обличчя було переписане в середині XVI століття. Насправді ж в оригінального Агнця напрочуд виразні вуста та очі, а погляд лякаюче нагадує людський.

Обличчя ягняти до (ліворуч) та після (праворуч) останньої реставрації 

Фото: KIK–IRPA

Детальніше дізнатися про нюанси реставрації Ґентського вівтаря можна, зазирнувши на сайт http://closertovaneyck.kikirpa.be

Post Scriptum

Другий етап реставрації вівтаря закінчився в 2020 році. Нині всі оригінальні частини складня (окрім, звісно, «Праведних суддів») розміщено у соборі Святого Бавона. Третій, останній етап робіт, який передбачає реставрацію верхніх панелей внутрішньої частини, планується розпочати в 2021 році.

Наразі ж, попри все, у Фландрії триває рік Яна ван Ейка, який через карантинні перепони продовжили до червня 2021 року. Більшість заходів відбуватиметься у Ґенті. Серед них виставки «Van Eyck in depth» (Музей Ґентського університету, 03.10.2020 р. – 30.06.2021 р.), «Kleureyck: Van Eyck’s Colours in Designe» (Ґентський музей дизайну, 10.05.2020 р. – 21.02.2021 р.) та «Stained glass windows in Jan Van Eyck’s oeuvre» (бегінаж Святої Єлизавети, 01.04 – 27.06. 2021 г.), чарівне мультимедійне видовище «Lights on Van Eyck» (церква Святого Миколая, 26.06.2020 р. – 24.06.2021 р.), спеціальні екскурсійні тури та багато іншого.

Анонс мультимедійного дійства «Lights on Van Eyck»

Тож якщо епідеміологічна ситуація покращиться, можна ще встигнути їх відвідати. Адже це прекрасна змога ближче познайомитися із творчістю Яна ван Ейка та віддати шану цьому видатному фламандському митцю. Детальніше із заходами, присвяченими вшануванню Яна ван Ейка, можна ознайомитися тут: 

https://visit.gent.be/en/calendar/events?f%5B0%5D=event_category%3A531&map=hide&page=0

Наталія Чернишова

Редакторка розділу Мистецтво, відповідальна за арт-контент в Telegram.

Сторінка автора в Facebook.

author photo