онлайн-журнал про книги та літературу
Посміхніться. Попри сумний холодний дощ за вікном, моторошні новини і сезонну меланхолію.
Не хочете? Все одно сумно?
Спробую підняти вам настрій!
Прочитавши назву, швидше за все у вас в голові вже вимальовується типовий список популярних фільмів.
Я вам зараз його нагадаю. «Легенди осені» (юний золотоволосий Бред Пітт), «Як Гаррі зустрів Саллі» (мила кучерява Мег Райан), «Розумник Вілл Гантінг» (зовсім юний, але вже з Оскаром, Метт Деймон і мудрий Робін Вільямс, теж з Оскаром, за другорядну роль), «Товариство мертвих поетів» (знову Робін Вільямс з Оскаром, але за головну роль), «Солодкий листопад» (це для вас, фанати Кіану Рівза і Шарліз Терон), «Мачуха» (Джулія Робертс в свої найкращі роки, режисер Кріс Коламбус напередодні свого першого «Гаррі Поттера»). Ну і контрольний постріл – «Осінь у Нью-Йорку» (мудрий Річард Гір і ніжна вмираюча Вайнона Райдер).
От тепер точно бачу, що посміхнулися. Ну зізнайтеся, від цього тексту ви чекали чогось подібного. І картинок з жовтим листям і парочки на цьому тлі.
Але сьогодні ми підемо списком неочевидних осінніх фільмів, які в подібні добірочки не включають. Авторка точно не шукає легких шляхів. (Видихніть: легкі романтичні фільми тут будуть, як і Вайнона з Шарліз, куди ж без них?).
«Емма» (Emma, Великобританія, 2020 р, реж. О. де Вайльд)
Чому в списку? Ну по-перше, це один з десятка фільмів, який таки вийшов в 2020-му, застрибнувши в останній, передковідний вагон. По-друге, наводимо фокус на режисера. Точніше, режисерку, точніше, на її ім'я. Autumn de Wilde. Більш осіннього імені і не уявити! Мабуть, щоб це підкреслити, фільм знято в приглушеній м'якій кольоровій гамі. Пастельні кольори підкреслюють тендітність і посилюють емоції від побаченого.
На що звернути увагу? На Аню Тейлор-Джой і другого головного героя, який нині красується на постерах грядущого байопіка про Девіда Бові.
«Залізна сотня» (Україна-Австралія, 2004 р, реж. Олесь Янчук)
Чому в списку? Не чекали тут на український фільм? От і дарма. Ця стрічка наразі вважається кращою зі своєї тематики. Головні події розгортаються на етнічних українських землях, що потрапили за лінію Керзона після того, як Сталін намалював потрібні йому кордони між СРСР і окупованою ним Польщею. Те, що там відбувалося, і досі відгукується болем у нащадків тих, хто сама в 40х опинився на тих кривавих землях.
На що звернути увагу? Акторська гра. Природа. Осінь. І в епізодичній ролі майбутній (відносно зйомок фільму, нині вже колишній) міністр культури. Фільм вийшов в прокат на День Незалежності у 2004 році, за кілька місяців до всім відомих буремних подій.
«Правила виноробів» (The Cider House Rules, США, 1999, реж. Лассе Гальстрьом)
Чому в списку? Режисер Гальстрьом (інакше написання Хальстрем) має свій власний стиль. Він знімає таке тепле приємне кіно, яке якось непомітно до глядача піднімає важливі питання, при цьому не завантажуючи його надмірно. Ця картина знята по однойменній книзі Джона Ірвіна 1985 року. Чому це важливо: саме за сценарій-адаптацію книги стрічка і отримала заслуженого золотого чоловічка від кіноакадемії США.
Фільм розповідає про сиротинець часів Другої світової. Головний герой ніколи в житті не полишав його стін, і подорослішавши, стає асистентом лікаря-гінеколога, що працює тут-таки. Переказувати це кіно – погана справа. Краще дивитися. Про ще одну, але літню картину режисера – тут.
На що звернути увагу? На Шарліз Терон і Майкла Кейна (саме тут його гру відзначили і нагородили, а Шарліз отримала роль-в-оскарівському-кіно. І цим шансом вона скористалася на всі 100). Ну а головну роль грає Тобі Макгвайр (ще до того, як він став актором однієї ролі).
Бонус. Оригінальна назва не про виноробів, а про сидр. Дуже осінній напій.
«Перед тим, як ми розстанемося» (Before we go, США, 2014, реж. К. Еванс)
Чому в списку? Дуже легке, приємне кіно, що дивиться на одному подиху і просто заряджає своєю атмосферою. Більш того, в ньому є класичний елемент – дія відбувається протягом одного дня, навіть його половини, а головних героїв двоє.
На що звернути увагу? Придивіться до імені режисера. Крістофер Роберт Еванс. Так-так, це саме він, той, який в 99.99% людей викликає тільки одну асоціацію зі всім відомим персонажем всім відомого комікс-всесвіту. Але ж завжди цікаво поглянути на особистість під нестандартним кутом. Саме це я і рекомендую зробити. І лише коли ви переглянете цей фільм, вам не будуть здаватися смішними слова Еванса в численних інтерв'ю про його плани покінчити з коміксами і піти в режисуру. Туди йому й дорога. Хай іде. А ми потримаємо за нього кулачки. Не зволікайте – умикніть вже це кіно.
«Інші» (The Others, США-Іспанія, 2004, реж. А. Аменабар)
Чому в списку? Шикарне готичне «геловінське» кіно. Не за гарбузами і костюмами, а саме за своєю атмосферою. Можна тільки позаздрити тим, хто дивиться його вперше. Але і під час другого перегляду воно чудове і має силу-силенну деталей і дрібниць, які відкриються по-новому.
На що звернути увагу? Не намагайтеся з першого кадру розгадати фільм. Просто насолоджуйтеся атмосферою. І Ніколь Кідман.
«Перерване життя» (Girl interrupted, США, 1999, реж. Дж. Менголд)
Чому в списку? Про це кіно можна розповісти багато. З багатьох сторін. Наприклад те, що душевні хвороби – це не про лінь або надумане (як кажуть численні меми з інтернету), а що це реально хвороби, які можна і треба лікувати, і це може статися з кожним. Але де ж осінь? Гаразд! Сам дух фільму осінній за настроєм, якийсь такий легкий смуток і печаль.
На що звернути увагу? Отут ви, мабуть, подумаєте, що я напишу про Вайнону Райдер і Анджеліну Джолі з її Оскаром. Але ні. Я напишу про режисера. Якщо вам здалося, що ви його ім'я вже десь чули, то вам не здалося. І якщо нині це 50+ поважний пан, якого люблять студії за касові збори і рейтинги, то цей фільм він зняв, коли йому було десь близько 30. І хоч щось з його фільмографії ви точно бачили! Я тут перелічу лище декілька фільмів: «Кейт і Лео», «Перейти межу» з Хоакіном Феніксом, «Ідентифікація» ну і, звісно, нещодавні «Логан» та «Форд проти Феррарі». Думаю, цією фільмографією я вас переконала – дивитися точно варто!
Бонус. Фанати Джареда Лето, вам сюди!
«Таємничий ліс» (The Village, США, 2004, реж. М. Найт Ш'ямалан)
Чому в списку? Тут все просто. Події фільму відбуваються в осінньому лісі. Але нехай вас не вводить в оману назва української адаптації. Справжня назва дослівно означає «Поселення». Фільм розповідає про селище посеред лісу, в який ходити заборонено, бо там живе зло.
Звучить, якщо чесно, так собі. Але дивитися варто. Оскільки, як майже завжди буває з роботами режисера, фільм виявляється не тим, чим він здається на початку. Більш того. Коли фільм вийшов у прокат, то став середнім за популярністю. А от останніми роками він привертає увагу своїми глибинними думками, непересічними акторськими роботами і символізмом.
На що звернути увагу? Гуглимо, що таке південна готика. Це воно. А щоб вам було ще цікавіше, ось вам прізвища з акторського складу картини: Едріен Броуді, Хоакін Фенікс, Сігурні Вівер, Брендан Глісон і Вільям Хьорт.
«Воно слідує [за тобою]» (It follows, США, 2014, реж. Д. Р. Мітчелл)
Чому в списку? Кіно зовнішньо запаковане під фільм жахів. Але якщо ви прямо на цьому кидаєте читати, ви дуже багато втрачаєте. Це фільм з так званих хоррорів нової хвилі. Вони лякають не буу-ефектом, а саме змістом. За ним ховається одна велика метафора, але я вам її не назву, самі подивитеся і все побачите.
На що звернути увагу? Під час перегляду стрічки спробуйте визначити, в яку епоху відбувається дія фільму. Бажаю успіху!
Бонус. Погугліть, чому і за що цей фільм обожнює К. Тарантіно, і чому його називають шедевром декади.
«Відьма» (The VVitch, США, 2015, реж. Р. Еггерс)
Чому в списку? Продовжуємо розпочате попереднім фільмом і йдемо далі за хоррорами нової хвилі. Натрапляєм на режисера Роберта Еггерса, якого ви вже швидше за все знаєте за фільмом «Маяк» (так-так, отой самий чорно-білий із чайками, русалкою і майбутнім Бетменом). Але ми відволіклися.
Давайте уважніше поглянемо на оригінальну назву. Знавці англійської помітили, що слово написане не з літери W, а з двох VV. Це не помилка. Це відсилає нас до часів, які зображено в фільмі, а саме таке тоді було написання цього слова.
Кіно повільне, але тримає в напрузі і знову-таки задає сучасні питання про сліпу віру і її вплив на конкретну людину. Ну і цим фільмом стаття входить в замкнене коло, бо тут ми знову зустрічаємо акторку із першого фільму, Аню Тейлор-Джой.
На що звернути увагу? Як і в попередній статті, закликаю читачів здогадатися і погуглити, що зв'язує це кіно з «Грою престолів». (більше цікавого тут)
Бонус. Та подивіться вже той «Маяк» чи що!
«Дістати ножі» (Knives out, США, 2019, реж. Р. Джонсон)
Чому в списку? Тут також все просто. Дія фільму відбувається восени. Це геніальне без перебільшень кіно від геніального режисера. (Колись авторка напише про це окремо.).
Ззовні він нагадує класичний детектив, хоча насправді це деконструкція жанру. Стилістично схоже на чергову серію про детектива Коломбо (пам'ятаєте такого?), а про суті це надсучасна історія, яка так круто закручена, що інтрига не полишає до останньої сцени.
Фільм номінувався за оригінальний сценарій, оскільки його не засновано на жодній книзі чи першоджерелі. І він, сценарій, бездоганний! Більш того, зазвичай детектив цікавий тільки при першому перегляді, а це кіно можна дивитися хоч 10 разів – воно не набридає.
На що звернути увагу? Кеди, теплий светр з діркою, блакитні очі головного героя (присягаюся, кольору його очей в інших фільмах ви не помічали). Ну і звісно горнятко з гарячим напоєм. З нього все починається, ним все і закінчується.
Бонус. Зверніть увагу на бабусю)
Підтримати нас можна тут - Підтримати проект
