Макс Вебер «Протестантська етика і дух капіталізму»

29.11.2020

Переглядів: 1738

http://chytay-ua.com/

"Пам’ятай, що час - це гроші; той, хто щодня міг би заробляти десять шилінгів, однак півдня гуляє чи ледарює вдома, мусить - хай навіть витрачає на себе тільки шість пенсів  - враховувати не лише ці витрати, а й те, що він витратив чи, точніше, викинув ще п’ять шилінгів”.

Бенджамін Франклін

Макс Вебер у своїй класичній праці “Протестантська етика і дух капіталізму” цитує настанови Бенджаміна Франкліна як безсумнівний приклад “духу капіталізму”. В чому особливість цього специфічного духу? На думку Вебера, на Заході сформувався раніше не знаний ніде тип капіталізму, який включає в себе чіткий розподіл праці та підприємство з основним капіталом та калькуляцією. Раціоналістичний підхід до капіталістичного господарювання став певним “етосом” на Заході, де нормою стало прагнути примноження власного добра, а старанна і сумлінна робота почала сприйматися як вище покликання.

Сам автор терміну “протестантська етика”, за словами видатного британського історика Ніла Ферґюсона, був понурим німецьким професором, який однак мав надзвичайні розумові здібності ще в підлітковому віці. У свої 13 років Макс Вебер написав статтю “Про напрям німецької історії, з особливою увагою до ролі Імператора й Папи Римського”. У 14-річному віці Вебер з легкістю цитував класичних авторів в оригіналі від Цицерона до Вірґілія і добре знався на філософії, зокрема на вченнях Канта та Спінози. Тому не дивно, що на Вебера чекала блискуча наукова кар’єра. Захистивши докторську дисертацію в 25, уже в 27 після габілітаційної праці він почав викладати в Берлінському університеті, а в 30 здобув посаду професора економіки в Фрайбурзі. 

Зацікавленість Вебера впливом релігії на економіку можна пояснити тим, що він виховувався у протестантському середовищі. Мати Вебера була аскетичною кальвіністкою, батько ж навпаки вів розгульний спосіб життя, успадкувавши великі статки. Однак справжній переворот у свідомості Вебера стався після його мандрівки Сполученими Штатами Америки. У 1904 році він відвідує Всесвітню виставку в Сент-Луїсі, штат Міссурі, де виставковий парк займає понад 200 гектарів. 

Це був той час, коли усі захоплювалися підприємницьким хистом Томаса Едісона, а Сент-Луїс міг здивувати будь-кого своїми технічними досягненнями. Веберу вдалося здійснити залізничну подорож з Сент-Луїса до Оклахоми, де вздовж залізничної колії були тисячі нових поселень, які були обвиті клубами телеграфних та телефонних дротів і де вже споруджувалися лінії електропередач. Прогулявшись вулицями одного з таких містечок, Вебер звернув увагу на велику кількість церков та капличок. Саме з того часу німецький соціолог з особливою увагою почав ставитися до зв’язку між економічним успіхом та релігією.       

Вже у своїй праці “Протестантська етика і дух капіталізму”, яка побачила світ у 1905 році, Вебер вказує, що здатність людей до поєднання віртуозності у сфері капіталістичного підприємництва з найінтенсивнішими проявами набожності, була помітною і в давніші часи. До прикладу іспанці знали, що “єресь” (нідерландський кальвінізм) “сприяє пробудженню торгового духу”, а в одному з досліджень кальвіністська діаспора була названа “розсадником капіталістичного господарства”.  Таким чином, на думку німецького соціолога, уміння людей пристосовуватися до капіталістичного виробництва є тісно пов’язане з їхньою релігійною свідомістю. До таких висновків він приходить, коли вказує на нову релігійну свідомість та поширення нових ідей, які були спричинені Реформацією.

Перша і дуже важлива зміна, яку спричинила Реформація, пов’язана зі ставленням до виконання власного професійного обов’язку. Так з легкої подачі Мартіна Лютера німецьке слово Beruf або покликання (calling в англійській мові) набуває нової актуальної семантики в повсякденному спілкуванні. У Середньовіччі латинське слово vocation (покликання) розуміли як поклик до чернечого життя. Німецьке Beruf завдяки Лютеру продовжує звучати з релігійними мотивами, однак починає вказувати на завдання, яке Бог ставить перед людиною у її повсякденному житті. Тепер, щоб служити Богові, не обов’язково піти в монастир і відвернутися від світу, а навпаки - це необхідно робити безпосередньо у світі. Таким чином професія починає сприйматися як покликання, як Господня воля.

Однак ідея “ідея покликання” в її лютеранському розумінні не є ключовою для дослідження Макса Вебера. Ключовою є аскетична етика кальвінізму, яка в XVI-XVII століттях мала величезний вплив в найрозвиненіших капіталістичних країнах - Нідерландах, Англії та Франції. Послідовники Жана Кальвіна мають одну особливість, яка відрізняє їх від інших відгалужень християнства, - віра в напередвизначення або обраність для спасіння. Кальвіністи вважають, що Бог наперед обрав тих, хто спасеться, і тих, кому спасіння не буде даровано. Людина не в змозі цього змінити. Вебер називає це вчення найбільш крайньою формою виняткової довіри до Бога. Звичайно віруючі рано чи пізно ставили перед собою питання: “Чи обрав Бог мене до спасіння?”

Здавалось би, що такий фаталістичний погляд на життя може демотивувати віруючих, адже усе вже було вирішене Богом ще до створення світу. Однак в реальності все діяло навпаки. Щоб впоратися зі стурбованістю, яка має стосунок до спасіння душі, кальвіністи розвинули в собі підвищене відчуття морального обов’язку до праці. Тому здобуття внутрішньої впевненості у своїй обраності відбувалося через невтомну працю в рамках своєї професії, що дозволяло християнину примножувати Божу славу в світі. На практиці це означає, що Бог допомагає тому, хто допомагає собі. Віруючий був змушений сам своїми руками “творити” власну впевненість у спасінні, адже він постійно перебував перед складною дилемою: обраний для спасіння чи відкинутий. 

Ідея про необхідність знайти підтвердження своєї віри в світській професії тісно пов’язана зі ще одним наслідком Реформації - перенесення аскетичних ідеалів чернецтва, які протягом століть втілювалися у європейських монастирях, до повсякденного життя кожного християнина. Так служіння було пов’язане не лише з певною групою людей (священиків і монахів) як у попередні віки, тепер служіння було досяжне кожному християнину через суворе дотримання мирської аскези. Втілення цих аскетичних принципів можна побачити в одному з важливих принципів капіталістичної “етики” - “honesty is the best policy”, що стало одним із стовпів, на якому розвивався капіталізм в США. 

“Обраність” в аскетичних релігійних течіях, які зазнали впливу кальвінізму, сприймалася як певний статус. Цей статус забезпечувався не завдяки певним священим діянням, не через сповідь і не через окремі хороші справи, а через утвердження власної обраності в професійному покликанні і в такій поведінці, яка буде відрізняти обранця від “природної” людини. Це вимагало від людини методичного контролю і раціоналізації власної поведінки. Цей довготривалий процес раціоналізації Макс Вебер називає розчаклуванням світу, згодом про це детально напише Чарльз Тейлор у своїй ґрунтовній праці «Секулярна доба».

Саме в аскетичних протестантських групах Вебер вбачає приклади раціонального ставлення до капіталу, адже той, хто дотримується аскетичної протестантської етики не буде відмовлятися від шансу отримати прибуток, оскільки це сталося з волі Божої. Більше того, така особа зобов’язана використати свій шанс і стати багатою, бо в іншому випадку вона суперечитиме Божественному провидінню. Боротьба проти тілесних утіх і засудження матеріальних благ не є боротьбою проти раціонального збагачення, а є боротьбою проти ірраціонального використання багатства. Так з’являється аскетична ощадливість, яка не дозволяє намарно розтрачувати багатства і яка стане основою для нагромадження капіталу, а згодом дозволить використовувати цей капітал для інвестицій.  

На думку професора Оксфордського університету Алістера Макґрата важливо розуміти, що такі інтелектуальні світочі Протестантизму, як Лютер, Цвінґлі, Буцер, Буллінґер та Кальвін жили і творили в міському середовищі, на відміну від Середньовіччя, де інтелектуальна думка творилася в ізольованих монастирський стінах. Тому ідеї, які були створені під час Реформації, великою мірою стосувалися земного існування. Перші століття після початку Реформації (після 1517 р.) можна спостерігати процвітання протестантської зони на противагу соціально і економічно пригніченому стану католицької зони. Навіть в економічно успішних католицьких країнах, таких як Австрія та Франція, підприємництвом здебільшого опікувалися кальвіністи.    

Максу Веберу вдалося показати міцну етичну основу «модерного» капіталізму. Його дослідження впливу релігії на формування підприємницького етосу стало класичним, хоч і піддавалося критиці через необґрунтованість багатьох даних, які були зібрані німецьким вченим. Завдяки Веберу фраза «протестантська трудова етика» стала широко використовуватися по всьому світі. Сам Вебер на завершення свого дослідження з великою обережністю приходить до висновку, що протестантська аскеза сама по собі не дала нічого нового. Вона радше долучилася до наявних норм і стала психологічним імпульсом для розвитку капіталізму, більше того, вона поглибила розуміння праці як покликання, що розвинуло підприємницьку ініціативу і дозволило власникам великого капіталу розраховувати на чесних та сумлінних працівників, які старанно виконували свою роботу. Як стверджує Алстер Макґрат у своїй книзі, присвяченій історії Протестантизму:

«Кальвінізм зробив комерційний успіх гідним пошани, заявивши, що його зумовлюють прийнятні в Божих очах чесноти – такі, як ощадливість, побутова аскеза та дисципліна».

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

poster