Деніел Кіз «Притулок пророцтв»

29.12.2020

Переглядів: 978

http://chytay-ua.com/

Кіз Д. Притулок пророцтв : роман / пер. з англ. С. Берлінець, В. Куча. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. — 320 с.

О боги Парнасу, захистіть своїх покірних слуг,

Які вбивають, щоб народ здобув владу…

Йорґо, ребетіко-поет 

17 листопада 1973 року. Греція. На території Афінського політехнічного університету було вбито тридцять чотири студенти, ще вісімсот поранено. Таким чином спеціальні загони поліції захищали диктаторський режим Пападопулоса від проактивної молоді, що вийшла на протест. Та розправа не лишилася без відповіді: вже за два роки виникла організація «Сімнадцяте листопада» (17Л). Помста членів цього угруповання була безжальною та кривавою, зокрема спрямована й проти представників ЦРУ в Греції. Згодом Держдепартамент США додав 17Л до переліку найнебезпечніших терористичних груп у світі.

5 вересня 1965 року. Іран. Студенти Тегеранського університету засновують «Моджахедін-е Халк» (МЕХ) або ж Організацію моджахедів іранського народу (ОМІН). Їхньою метою була боротьба проти шахського правління та подальше утворення безкласової соціалістичної республіки. Члени «Моджахедін-е Халк» ревно прагнули позбутися впливу США на внутрішні справи їхньої держави, зокрема підтримки з боку ЦРУ скинутого внаслідок Ісламської революції шахиншаха Мохаммеда Пахлаві. 4 листопада 1979 року вони підтримали захоплення американського посольства в Тегерані та тримання в заручниках більше пів сотні дипломатів. Із часом кількість моджахедів суттєво скоротилася і на чолі організації перебували переважно жінки. Та через цілеспрямовану діяльність проти американської держави «Моджахедін-е Халк» було також внесено Держдепартаментом США до списку терористичних організацій.

У своєму останньому романі «Притулок пророцтв» американський письменник Деніел Кіз вирішив акумулювати сили цих двох, на позір зовсім різних за своєю природою, терористичних організацій. Відповідно до стародавнього принципу «ворог мого ворога мій друг», 17Л та МЕХ співпрацюють у боротьбі проти Сполучених Штатів. Основним чинником, що об’єднує два угруповання є таємнича операція «Зуби дракона», результатом якої може стати ще більша кількість жертв, ніж сумнозвісного 11 вересня. Та проблема в тому, що тонкощі терористичної атаки відомі лише Рейвен (Ворон) Слейд — дівчині, яка має межовий розлад особистості й перебуває в афінській психіатричній лікарні під наглядом свого батька-лікаря, а за сумісництвом співробітника ЦРУ. План «Зуби дракона» був складений її викладачем із акторського мистецтва містером Ясоном Тедеску, і одного дня Рейвен ненароком побачила його зміст — три римовані катрени, що нагадували пророцтва Нострадамуса й могли повідати що, де та яким чином відбуватиметься, коли настане час «смерті тиранським силам зла…». «Іншалла…»

Терористи надто зацікавлені в деталях пророцтв Тедеску, які зберігаються в глибинах мозку нестабільної Рейвен Слейд, але їх не так просто дістати, оскільки батько встановив дівчині гіпнотичний блок. І лише після почутої кодової фрази Рейвен може видобути повний текст катренів містера Тедеску. Та кому саме вдасться це зробити і чи вдасться взагалі?

Психолог за освітою і покликанням Деніел Кіз майже ніколи не втрачає можливості погратися з темою психічних розладів у своїх художніх творах. У Рейвен живе дві особистості, і друга — це її померла сестра-близнючка Нікі. Вони мають різні характери, різні погляди на життя, і навіть різні фобії (одна боїться вогню, інша — висоти). І, напевно, найкраще, що вдалося Кізові в цьому романі, це власне майстерно показати оці дві протилежності, які розривають дівчину навпіл і змушують страждати не лише від допитів і катувань. Трохи опісля додаємо до цього ще й стокгольмський синдром, і маємо шикарний психологічний стержень для намотування причинно-наслідкових ниточок.

Але, на жаль, тут закінчується дещиця похвали і починається вагоміша частина закидів.

Насамперед дивує те, у який спосіб розгортаються ключові події, — здається, більшість читачів неодмінно відчує награний і постановочний підхід у трактуванні так званих екшн-моментів. Деніел Кіз насичує текст безліччю деталей та ідей, але в цій розмаїтості, на жаль, утрачається вся глибина. Персонажі перетворюються у картонки, немає жодної дійової особи, за яку хотілося б переживати; загадкові пророцтва то спливають, то віддаляються з поля зору читача; але найгірше — це механічне зближення протилежних релігійних концепцій, що виглядає аж надто штучно в епізодах, коли до такого місива несумісних поглядів додаються ще й загадки, нашвидкуруч зготовані на античній заквасці.

Напевно, «Притулок пророцтв» — найневдаліший роман Деніела Кіза, письменника, який має у своєму творчому доробку набагато цікавіші, напруженіші та правдоподібніші книжки. Не полишає відчуття, що містер Кіз волів написати про речі, які його турбували, — себто тероризм і його прояви, — але не був настільки обізнаним у цій темі, щоб зробити по-справжньому якісний і проникливий твір.

Ігор Ярославський

Читаю, рецензую, пишу.

author photo
poster