Усі жінки Клауса Отто Баха

02.03.2021

Переглядів: 566

http://chytay-ua.com/

Історія про пригоди дивака Клауса Отто Баха в Україні, який покинув вирівняне під лінієчку німецьке життя і ринувся на пошуки свого інтернет-кохання Вероніки, є дотепною лише на перший погляд.

Поблажливу усмішку читача викликає хіба дитяча наївність іноземця. Здається, що збираючи свої валізи, Клаус ненароком спакував й 33 нещастя, які тепер ходять за ним назирці. Вражає й феноменальна здатність Клауса потрапляти на гачок різноманітних шахраїв і шахрайок, опинятися не в ту пору року. Не в тій квартирі. Не в тому вагоні потяга. Не в тому місці. Не в тому місті. Не в тій країні?

Жорстка, меркантильна, бюрократична українська реальність, з якою повсякчас доводиться зіштовхуватися Клаусу, багато приводів для веселощів не дає.

«Рік розпусти Клауса Отто Баха» — найновіший роман Ярослави Литвин, який вийшов нещодавно у видавництві «Фабула». В інтерв’ю для Читай Ярослава розповіла про важливість проговорювання у текстах ключових моментів не тільки минулого, а й сьогодення. «Діставати усі ці класичні стереотипи з темних закутків, бабиних скринь, горищ з радянським мотлохом, обтрушувати з них пилюку й розглядати при денному світлі. Думати, чому ми граємо ті суспільні ролі, які граємо. Чому сексуальна об’єктивізація жіночого тіла в Україні являється звичною справою як серед чоловіків, так і самих жінок. Стає способом заробітку, а іноді й основою для промо-кампаній міжнародного рівня»,— зауважує Ярослава.

Ярослава Литвин у своєму новому романі без зайвого пієтету зірвала пластир з проблем міста, країни, інфраструктури і способу життя цілої нації, оголивши все найнепривабливіше, найганебніше, все те, що не додає ні поваги, ні репутації. Вона не зглянулася над головним героєм.

Але найбільше фіаско Клаус зазнавав зі жінками.

З жінками Клаусу не таланило.

Мама Ельке Фанні Бах. Жінка, яка зі своїми спотвореними методами виховання заклала фундамент майбутнього Клауса з понівечених, надщерблених цеглинок. Взаємовідносини між матір’ю і сином великою мірою пояснюють сутність Клауса, його індиферентність, фетишизм. У впадінні в крайнощі Клаус буквально берегів не бачив.

Сестра Даніела уособлювала раціональну, помірковану противагу в житті Клауса, однак вона вилетіла з домашнього гнізда занадто рано, залишивши Клауса на одинці з жалюгідною копією гітлера у спідниці.

Кохання. Перша шкільна закоханість Клауса згасла, так і не дочекавшись взаємності. Класичний сценарій. Другій закоханості судилося перерости в кохання по-клаусівськи. Його обраницею стала Клара, з якою той і узаконив свої стосунки. Але Клара усе зіпсувала.

Марина жінкою Клауса не була. Власне, хмельничанка Марина була дружиною Ойґена Каппеля, друга Клауса. І Ойґену з нею дуже пощастило, адже пропри усі свої вади Марина вміла головне – догоджати своєму чоловікові.

Марина є хрестоматійним (місцями карикатурним) образом жінки-заробітчанки, яка кинулась в Європу шукати ліпшої долі. Доволі часто під кращою долею за кордоном наші співвітчизниці розуміють заміжжя з іноземною пропискою та єврогаманцем. Такі жінки повільно, але послідовно формують стереотип українки – мисливиці за іноземцем. І у цьому ремеслі українки перевершують одна одну.

Вероніка — дівчина з сайту для знайомств, стала для Клауса ковтком свіжого повітря у його зарегульованому середовищі, до оскоми остогидлому світі. Вродлива, дотепна, відверта, проста у спілкуванні дівчина до всього ще й потурала Клаусовій пристрасті — об’єктові його поклоніння. У таку дівчину просто неможливо не закохатися. Заради такої дівчини можна й знехтувати своєю до жадібності ощадливістю.

На відміну від Клауса, у Вероніки фантастичних планів на їхнє спільне майбутнє не було. Саме тому її зникнення з віртуального простору завдало болючого удару горе-коханцю. Але ненадовго. Розчарування було витіснене чітким планом дій: знайти Вероніку в Україні за будь-яку ціну.

Мандруючи Україною Клаус зустрічає чимало жінок. Він наче зняв плаща-невидимку і став жаданим об’єктом уваги. Його це достобіса дивує і трохи навіть лякає. Але й інтригує. Ще б пак.

Зустрічає жінок різного роду діяльності і характеру. Але дещо їх об’єднує. Їхня незбагненна пристрасть до золота, хутра, підборів і суші. Їхнє небажання платити за свій рахунок у ресторані чи кав’ярні. Щоб по-багатому і по більше. Робота? А хто тоді дбатиме про сімейний затишок і готуватиме голубці? Особисті якості чоловіка? О, це технічні деталі, на які можна не зважати.

Попри те, що Україна в ідеологічному плані взяла курс на Європу, нам українцям (авжеж, не усім, але критичній масі) європейські цінності досі чужі. І мова йде не тільки про жінок, а й про чоловіків.

У своєму романі Ярослава Литвин звернула увагу лише на декілька «ідеологічних прірв». І так, ця тема не є дуже приємною для обговорення, але замовчувати її означає бездіяти у питанні подолання цієї прірви. Прірви у світоглядах, менталітетах, цінностях, принципах. Зрештою, у способах і поглядах на життя.

Чи знайшов Клаус свою Вероніку? Прочитайте та дізнаєтесь. Кінець вас, закладаємось, здивує.

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

Христина Пошелюжна

Редакторка рубрики Інтерв'ю, відповідальна за фото та юридичні питання. Адмін в Інстаграмі

Сторінка авторки в Facebook.

author photo