Стояти і слухати весну

01.03.2021

Переглядів: 741

http://chytay-ua.com/

В контексті 150-річчя з дня народження Лесі Українки я замислився над тим, як я сприймаю цю видатну особистість. Чи не затьмарений я шкільною програмою та пафосними словами, які промовлялися в день ювілею? Чи здатен я відчитати ті сенси, які закладала Леся у свої тексти? Чи ще можливо мені, як людині епохи Фейсбуку та Твіттера, читати поезію?

Врешті, зрозумів, що найкращим способом вшанувати Лесю буде безпосереднє звернення до її текстів. В її поезії є те, що ми почали втрачати, там є свобода. Ми як тубільці з поеми «Одно слово», не здатні зрозуміти чужинця, що прагне навчити нас цього слова.

Початок весни - це чудова нагода налаштуватися на правильну тональність і перевідкрити для себе Лесю та її поезію. Пропоную почати з невеликого вірша «Давня весна», який поетеса написала у 23 роки, і який здатний нагадати про радість очікування весни, очікування чогось нового.

І якщо вам здається, що вся ця втіха і відчуття безтурботності, які зазвичай асоціюють з березнем, - не про вас, то ви зрозумієте про що цей рядок:

Я думала: «Весна для всіх настала,

Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна».

Тут постає логічне питання, а що змушує нас вірити у те, що з приходом весни радість знову оселиться в наших серцях? Усе здається до банальності простим. Рік за роком люди немов на автоматизмі – зиму проводжають, весну зустрічають. Чому ж ця зустріч завжди зворушлива та осяяна надією?

Гляньте у вікно. Можливо за склом уже ховаються дрібниці, які вас здивують. Весна - це особливий час, коли ми здатні бачити більше. Я дійсно вірю, що сірість та похмурість – це не перешкоди, а лише перевірка нашої спроможності знову відкривати красу світу.

Початок весни, немовби застрягає між гучним новорічно-різдвяним періодом та шумом спеки, яка може відчуватися вже у травні. Березень створений для тихих розмов чи може для неквапливих прогулянок. Березень - це місяць мрій про майбутнє, це наш шанс повернутися до важливого. Березень - це вітер, що про весняну волю заспівав.

Між гілками яблунь чи миготінням листячка зеленого ховається ваше дитинство. У піснях пташиних є нотка ностальгії і спогад про перше кохання. І ті хто так і не почули свого «Так» отримали відгук від любого гаю і ця відповідь подарувала радість.

Прихід весни - це символ круговерті часу. Які ще цей час ховає спогади? Можливо мокрі ноги та лід, що тріщить під ногами; теплий чай після довгої прогулянки; чи брудне взуття та непроходимі вулиці, які оголилися від снігу?

Весна запитує. Коли ми припинили знаходити квіти в засніженому лісі? Коли ми перестали бачити, як з’являється перше листя на деревах? Що означає, коли посипались білесенькі квітки?

Березень дозволяє чути та бачити. Потрібно лише налаштувати себе на красу, звільнити місце для важливого. Є три чарівні слова, які допоможуть побачити весну та дадуть вам зрозуміти, що Леся не бронзовий монумент, а що вона жива душа. Ці слова здатні приглушити «голоси суєтного світу» та поставити на паузу руйнівний хаос думок. Ці слова – любов, музика, поезія.

У довгі березневі вечори запрошуйте їх у гості. Дайте їм простір та свободу. Не зачиняйте перед ними двері. Тоді, я певен, що ви, як і Леся, відчуєте весняну музику слів і разом з нею повторите:

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,

Як та була, що за вікном цвіла.

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

poster