Леонід Горобець «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета»

17.07.2021

Переглядів: 1647

http://chytay-ua.com/

Одне з найцікавіших питань у біології: чому ми влаштовані так, як влаштовані?  Чому у риби – плавці, у людини – руки, а у птаха – крила? Чому наш череп виглядає певним чином (у цьому місці історія, символізм та постмодерн, а також кольорові байкерські бандани махають ручкою), жаба – стрибає, а акула довго накручує кола довкола нещасної жертви, перш ніж напасти? Якщо відповідь «Такими нас усіх зробив Боженька» вас чомусь не задовільняє, пропоную звернутися до цієї книжки.

Леонід Горобець – палеонтолог у Національному науково-природничому музеї, він знається на кістках, черепах та інших елементах химерних створінь, які чомусь вимерли багато мільйоноліть тому. Також він викладач, а отже вміє пояснювати складні речі просто, але водночас трохи лекторськи, з певним нальотом академізму. Читача цілком може здивувати ще з перших сторінок страхітливий перелік 150 різних кісток та їх поєднань, які так чи інакше профігурують у тексті та наведені українською та латиною. Але не лякайтеся, текст далі набагато дружніший, аніж це може здатися на перший погляд. Тим більше, що фішка книги – це прекрасні малюнки, які дуже добре допомагають розібратися з різноманітними кістками, скелетами, їхніми перетвореннями та особливостями.

Палеонтологія – це одна з біологічних дисциплін, де вміння точного зображення та наукової ілюстрації must have, і Леонід Горобець прекрасно ним володіє. Купа малюнків трохи здорожила книгу, але водночас прикрасила її та наблизила до читача. З іншого боку, треба знову таки зауважити академічний авторський стиль. Як би я не захоплювалась унікальними сторінками 120-135, на яких послідовно зображене перетворення основних кісток черепа риби на кістки людського черепа, я розумію, що хтось може бути навіть спантеличений таким сумлінним ставленням до донесення тексту.

У книзі загалом п’ять частин. У першій ви дізнаєтесь загальні речі про скелет, його виникнення функції та розвиток. Це єдина частина, де у мене, як у вченого, є велика претензія до тексту. Автор порівнює розумові здібності бджоли та восьминога, цитуючи експеримент, у якому восьминіг у певних умовах не міг пройти лабіринт, аби дістатися до здобичі. З цього робиться висновок, що у порівнянні з бджолою розумові здібності восьминогів перебільшені. Автор пише: «Великий розум головоногих молюсків переобтяжений спробами контролю власного тіла», яке є безскелетним, а отже саме наявність скелету (внутрішнього або зовнішнього – як у бджоли у прикладі) робить тварин «розумними». Насправді, кожен, хто хоч трохи читає науково-популярні пабліки, знає, що у восьминогів розподілена нервова система, елементи якої, зокрема ті, що керують щупальцями, мають широкий ступінь автономії. Порівняння інтелекту бджоли і фактично щупальця восьминога замість самого восьминога, для ілюстрації важливої тези, некоректне. З автором зіграло злий жарт невдале джерело – переклад книги американського біохіміка 60-х років, а з тих часів наше розуміння того, як думають бджоли та восьминоги пішло доволі далеко. Я би не зупинялася на цьому так докладно, але, на жаль, невдалий приклад ставить під сумнів одну з важливих наскрізних ідей книги: «тварина зі скелетом має еволюційну перевагу через потенціал до розвитку розуму».

Але у подальших розділах автор від теоретизування переходить до еволюції скелетів окремих груп, і справа налагоджується. Прекрасно написаний другий розділ присвячений кістякам та хрящам риб. Можу сказати, що він мій улюблений, хоча місцями мені і хотілось аби автор заглиблювався ще далі, писав ще більше. Я обожнюю красу та функціональність морських хребетних організмів (дякуючи «Нектону» Алєєва), особливо історію перетворення зябрових дуг у найнесподіваніші кістки в організмі людини, амфібій та рептилій. Череп риб – дійсно складна та цікава штука, і я відчувала ніби повернулася додому, коли читала цей розділ. Дуже захопливо, але водночас зрозуміло і місцями дотепно.

Наступна частина присвячена найважливішому кроку у еволюції хребетних тварин – виходу на суходіл. Треба відмітити, що автор не переобтяжує книжку довгими екскурсами у палеокліматологію, ритми зледенінь та потеплінь, зміни ландшафтів та рослинного покриву. Він видає тільки ту інформацію, яка потрібна аби чітко пояснити, що відбувалося у ту чи іншу геологічну епоху і спричинило конкретні зміни у еволюції форм та екологічних «професій» організмів. У цьому розділі найбільше мені сподобалося писання про всім відому жабу та її кістки. З точки зору будови та еволюції скелету ця звичайна і навіть нудна тваринка – абсолютно унікальна представниця групи, справжня «принцеса-жаба», прекрасний приклад того, на які витівки здатен еволюційний процес, аби з конкретних блоків побудувати щось геть нове і ні на що не схоже.

Читайте також: Наукпоп від простого до складного

У четвертому розділі автор об’єднав історії про еволюцію скелетів водних та наземних рептилій, зокрема черепах та крокодилів, а також птахів та динозаврів. І знову мені хотілося кричати: «Більше, більше!». Можете вважати це професійним бурчанням, але про птахів та їхній скелет можна було і трошки докладніше написати. Але в цілому треба відмітити, що автор у доволі насиченому тексті ніде не втрачає наскрізної логіки викладення, не губиться, він чіткий та послідовний - от що означає викладацький досвід! Як результат після прочитання книжки у читача в голові сформується більш-менш цілісна картина дуже складного та розтягнутого у часі процесу еволюції кісток.

Останній розділ, гадаю, багатьом здастся найцікавішим. Адже тут ми нарешті підходимо до еволюції скелету ссавців, а також – у останніх розділах – і людей. Ви дізнаєтесь, чому у статевому органі чоловіків відсутня кістка (а у багатьох тварин вона є), чому наш череп настільки простий у порівнянні з, наприклад, карпом, а також про купу проблем з поясом передніх та задніх кінцівок, пов’язаних з прямоходінням. Автор також вдається і до футурології, розмірковуючи над тим, як у подальшому може змінитися скелет та статура людей далекого майбутнього.

Кожен з розділів книжки  починається з епіграфу – цитати з одного з безкінечних натурфілософських чи художніх творів Гете. У відомостях про автора на форзаці вказано, що він захоплюється німецькою філософією, і чесно кажучи, це прекрасно видно не тільки з епіграфів, але й з самого тексту.

У тих, хто цікавиться природничою науково-популярною літературою може виникнути питання, - чи відрізняється ця книга від знаменитої «Риби всередині нас» американського палеонтолога Ніла Шубіна, переклад якої вийшов у видавництві «Komubook» у 2018 році. Можу запевнити, що хоча теми цих книг– еволюція, палеонтологія та порівняльна морфологія хребетних – схожі, тексти дуже різні. Зокрема, у книзі Леоніда Горобця ви не знайдете історій про пригоди палеонтологів у непривітних ландшафтах канадської Півночі та відчайдушні пошуки «недостаючих ланок». Також відсутній тут і розділ з порівняльної ембріології, у якому розкривається, як саме формуються у процесі індивідуального розвитку організму ті чи інші частини скелету і як працюють генні ансамблі, що командують цим парадом. Натомість книга Леоніда Горобця охоплює набагато ширший об’єм скелетних елементів та організмів, і вона структурована так, аби читач скоріше щось запам’ятав, ніж розважився. Тому я наполегливо рекомендую читати ці дві книги у парі. Вони чудово доповнюють один одну, формуючи стереоскопічний погляд на захопливу еволюційну історію того, чому ми ті, хто ми є.

Читайте також: Улюблені книги: Наталія Атамась

Підтримати проект

Атамась Наталія

зоологиня, популяризаторка науки та пристрасна читачка

author photo
poster