Рід Гастінгс, Ерін Маєр «Netflix і культура інновацій»

19.07.2021

Переглядів: 646

http://chytay-ua.com/

Потихеньку-помаленьку світ змінювався.

Рід Гастінгс, Ерін Маєр «Netflix і культура інновацій»

Попереджаю одразу – це буде особистий і, мабуть, не надто об’єктивний відгук. Нас з Netflix пов’язує багаторічна історія: він люб’язно підсовує мені фільми чи серіали, які відповідають моїм пошуковим запитам, а я віддано продовжую щомісячну підписку восьмий рік поспіль.

Netflix прийшов у життя найперше як можливість дивитися фільми легально. За невелику плату моя душа (залюблена в право інтелектуальної власності) позбавлялася гризот, пов’язаних з усілякими торрент-трекерами. Усвідомлення інших переваг – відсутність будь-якої реклами, вихід всього сезону одномоментно, а не розтягування задоволення на місяць-півтора, можливість подивитися фільм першою, а не тоді коли його злиють на піратські сайти і last but not least – можливість дивитися фільми мовою оригіналу, – прийшло до мене пізніше. А тепер до усього вище переліченого додалося й те, що Netflix робить реально круті фільми, достойні найпрестижніших нагород.

Книга «Netflix і культура інновацій» Ріда Гастінгса (підприємець та меценат, співзасновник та генеральний директор компанії Netflix) і Ерін Маєр (авторка книги «Культурна книга», професорка паризької бізнес-школи INSEAD), що нещодавно вийшла у видавництві «Віват» у перекладі Вероніки Галичиної, – люб’язно запрошує відвідати внутрішню кухню компанії, яка озброїлася талановитими співробітниками, здатними генерувати інноваційні рішення, та завойовує серця глядачів у всьому світі.

Ця книга є нон-фікшином для західної авдиторії, але для українського читача цілком може сприйматися як фікція, вигадка, адже напрочуд складно уявити, що у якійсь національній компанії культивується корпоративна культура свободи, не обтяженої надмірними погодженнями, візіями керівництва, де дороговказом для будь-якої абсолютності є лише найліпші інтереси компанії. Це як Google – тільки з вищими зарплатами. Це як Facebook тільки з урахуванням національних особливостей країни та менталітету.

Попри те, що пропонована історія виглядає напрочуд фантастично для теперішнього етапу розвитку українського суспільства, ця книга є чудовим прикладом ґетсбітського зеленого-вогника-на-іншому-боці-озера для підприємців, які прагнуть бути максимально ефективними для своєї цільової авдиторії.

Netflix спромігся вирости з невеликого стартапу, який пропонував замовити DVD-фільм й отримати його поштою – до компанії, яка своїм продуктом об’єднує глядачів 190 країн. У книзі Рід Гастінгс щиро і відверто розповідає про усі невдачі, які спіткали його і команду на цьому еволюційному шляху, а Ерін Маєр просіює ці відвертості крізь призму здорового глузду. Здається, усі відкриття, які вона зробила під час роботи над книгою, неабияк здивували навіть її – прагматика та скептика.

Якщо дуже стисло, то в книзі йдеться про те, як збільшити концентрацію талантів, узявши до штату умотивованих працівників, заохочувати щирість та здорову критику (навіть керівництва… власне – зокрема керівництва), скасувати правила про відпустки, відрядження і витрати. Вона про те, як посилювати концентрацію талантів (пропонуючи найвищу зарплату на ринку), забезпечити прозорість і скасувати дозволи на прийняття рішень (мова йде й про дозволи на підписання 4-мільоних контрактів).

Треба зрозуміти, що Netflix – це не територія абсолютної свободи і анархії. Для того, аби досягати поставлених цілей працівники керуються цілою низкою правил «зорової людини». Наприклад, «не намагайтеся догодити шефові, робіть те, що потрібно для компанії», «кажи про інших тільки те, що можеш казати у вічі», «орієнтуй, а не контролюй» та багато-багато інших – детальніше про які можна дізнатися з книги.

До співробітників там прийнято застосовувати принцип «рок-зірки» – наймати тільки найліпших і робити усе можливе, аби втримати їх. У Netflix свідомі того, що для інтересів компанії краще втримати «зірку», аніж шукати нову та «вирощувати» її. У Netflix немає посередностей, а якщо співробітник деградує до середньостатистичного (як би несправедливо це не звучало) пропонуючи щедру вихідну допомогу його позбуваються як баласту, що тягне вниз.

Показово, що у Netflix відмовилися від ідеї «великої дружньої родини». Погодьтеся, компанії, яка сповідує сімейні цінності важкувато звільняти працівника з багаторічним досвідом, який більше не відповідає постійно зростаючим запитам і апетитам компанії. Netflix – не сім’я, а спортивна команда, налаштована щонайменше на кубок Ліги Чемпіонів у кожному новому сезоні.

Загалом, ця книга буде цікава не тільки адептам Netflix, а й підприємцям, які прагнуть запровадити культуру свободи і відповідальності власною експертизою кожного конкретного командного гравця.

А замість висновку наведу декілька мотивуючих цитат з книги:

  • Коли кажете людям, що довіряєте їм, вони прагнуть виправдати вашу довіру.
  • Умотивовані працівники хочуть бути успішними й докладатимуть усіх зусиль, щоб цього досягти, незалежно від того, чи матимуть заохочення.
  • Щоб утримати найліпших працівників, завжди краще давати їм надбавку до того, як вони отримають запрошення на іншу роботу.
  • Не варто боятися невдач. Потрібно їх визнавати.

Читайте також: Правова система Дискосвіту Террі Пратчетта

Христина Пошелюжна

Редакторка рубрики Інтерв'ю, відповідальна за фото та юридичні питання. Адмін в Інстаграмі

Сторінка авторки в Facebook.

author photo