Наталя Шнир: «Наукпоп вистрелив неочікувано для нас самих»

17.07.2021

Переглядів: 611

http://chytay-ua.com/

Науково-популярна література не просто українською, а ще й від українських авторів не так давно вважалася чимось незвичним і рідкісним, чимось радше винятковим, ніж загальноприйнятим. Радує, що сьогодні ситуація докорінно змінилася, і зараз чи не кожне видавництво може похвалитися виданим наукпопом. Частіше це перекладені книги, але і своїх авторів видають все охочіше.  

А видавництво «Віхола», наприклад, працює лише з українськими авторами. З його співасновницею Наталею Шнир ми поговорили про те, як воно – заснувати видавництво в локдаун, чому саме українська науково-популярна література та про авторів з фейсбуку. 

- Історія появи "Віхоли" і драматична, і показова водночас. Це історія одночасно і завдяки, і всупереч. Страшно було? Як взагалі все це відбувалося? 

Було не просто страшно. Було дуже страшно. Відбувалося все настільки стрімко, що зараз здається, наче це було не з нами. В один момент ти розумієш, що звільняєшся, і що вас таких багато. У наступний — коли всі переварили факт незапланованого звільнення з роботи і зібралися з силами, ти організовуєш нову компанію. 

Важливо розуміти, що починали ми все це під час жорсткого локдауну, тому навіть зустрітися і поговорити вживу не могли, а наші наради в Google Meet тривали просто годинами. Ми сперечалися, писали одна одній кілометрові листи та повідомлення, а потім зідзвонювалися і обговорювали все знову. Вперше всі разом ми зустрілися наприкінці липня, за кілька днів до того, як у ФБ оголосили про початок нашої роботи.

- А до речі, чому "Віхола"?

Складне питання. Про назву ми сперечалися чи не найбільше часу. Нам хотілося підібрати якесь таке слово, яке б і нас як команду описувало, і щоб при цьому його було нескладно зареєструвати як торгову марку. На якийсь енний день після того, як всі вже замучилися і готові були погодитися практично на будь-що, Оля (Ольга Дубчак, головна редакторка та співзасновниця) написала в чат слово "віхола". На погодження пішло 5 хв :) 

Ми вирішили, що "вхурделило" – то якраз про нас, так і повелося.

видавництво віхола

- Певною мірою вас можна назвати профільним видавництвом. Здається, ви єдині, хто зосереджений не просто на нонфікшні, а виключно на українському нонфікшні. Чому саме така література?

Бо це було тим напрямком, який ми побачили як відкриту нішу. На ринку перекладного нонфікшну було вдосталь тем, книжок та гравців, долучатися на тому етапі до цієї компанії ми не бачили сенсу. А робота з українськими авторами виглядала як логічний крок для нас, хоча на початку в нас були побоювання, що ми просто не зможемо знайти авторів, які б погодилися на таку авантюру. 

Втім, ми не зарікаємося, що завжди будемо працювати лише в такому форматі. Буде розуміння того, чи хочемо ми працювати в інших нішах, будемо заходити туди.

- Як шукаєте авторів і теми? Точніше, що шукаєте першим – тему чи автора? 

По-різному. Буває так, що я знаходжу цікаву людину чи мене просто знайомлять з кимось, мовляв дивися, це Олена, Олена дуже круто шарить в такій-то темі. А далі я вже починаю продумувати під цю людину план майбутньої книжки і приходжу до неї з готовою ідеєю. А буває, що спершу приходить тема, під яку ти намагаєшся знайти потрібного автора. Третій (і найменш чисельний) варіант — коли люди приходять до нас із готовим текстом.

- Який потенціал українського наукпопу? Які тенденції тут спостерігаєте і чи не було думок про можливість видавати перекладних авторів?

Наукпоп вистрелив певною мірою неочікувано для нас самих. В першу чергу тому, що ми мали досвід роботи з перекладним наукпопом і не бачили шаленої його популярності, тож запускали свою серію дуже обережно. Втім, вже буквально перша книжка засвідчила, що потенціал у цього напрямку неабиякий. Читач дещо неочікувано для себе виявив, що читати у виконанні українських авторів можна усе — від ботаніки та орнітології до хімії та релігієзнавства.

- Є такий стереотип, що наукпоп – то література для дуже розумних, ледь не для академіків. Чи має сенс таке твердження?

Я переконана, що література як художня, так і нонфікшн, має бути різною. І говорити про те, що нам усім потрібні інтелектуальні шедеври, а масова чи то пак попсова література – це щось низькопробне, як мінімум трохи самовпевнено. Нам потрібен максимально різноманітний спектр текстів — від тих, де кожне речення провокує годинні суперечки та роздуми, до текстів, які просто розширюватимуть твою картину світу і не вимагатимуть спеціалізованих знань у кожній сфері. При чому останні якраз є сходинкою назустріч тим книжкам, які позиціонують як основоположні у тому чи іншому питанні. Тому ні, не для академіків, точніше, не лише для них.

- Певна особливість і, мабуть, ізюминка вашого видавництва в тому, що практично всіх авторів можна без особливих зусиль знайти в фейсбуці чи інших соцмережах. Вони не лише вчені, науковці і професіонали своєї справи, а за сумісництвом ще й блогери, ютюбери, медійні особи. Чи змінює це стратегію просування книг? 

Це суттєво спрощує нашу роботу з одного боку. Адже ще до того, як на горизонті з'явилися ми, в цього автора чи авторки вже була аудиторія, яка їх любила, читала і навіть періодично просила написати книжку. Тому першочергово ми налаштовані на те, щоб автор був задоволений співпрацею з нами, текстом, своєю роботою, лише в такому випадку він буде готовий просувати свою книжку та любити її. Без цього наша робота не має сенсу. 

З іншого боку, у нас йде величезна кількість часу на тісну комунікацію з автором. Ми обговорюємо усе — обкладинку, редактуру, пости у соцмережах, події, лідерів думок тощо.

- Так склалося, що історія вашого видавництва почалася фактично перед пандемією і серією лондаунів. Які корективи це внесло в плани розвитку? Чи змінило цілі і як вдалося перелаштуватися на «ковідні» рейки?

Жодних. Якби ми виношували це рішення давно і в якийсь момент опинилися перед фактом, що ось почалася пандемія, локдаун і треба щось вирішити, то напевно, плани наші змінилися б. Але оскільки рішення приймалося буквально з сьогодні на вчора, то ми відразу були в цій ситуації, коли усе довкола закрито і немає розуміння, що буде далі. Тому ми робили ставку на те, що ми спрацьована команда, кожна з нас добре знає свій шматок роботи та, звісно, на наших авторів. 

- «Віхола» вже пережила бойове хрещення «Книжковим Арсеналом». Яким він виявився для видавництва? Топом ваших продажів була книга Андрія Сем’янківа (MED GOblin) «Медицина доказова і не дуже». Що ще купляли і які теми цікавили найбільше? 

Книжковий Арсенал для нас виявився явно успішнішим, ніж очікувалося. Люди не лише впевнено знаходили нас у правому крилі (я боялася, що це буде складно для відвідувачів), а й чітко знали, до кого вони прийшли. Мабуть 80% людей, які за ці дні були на нашому стенді, – це люди, які знають нас та наших авторів. Вони приходили самі, приводили батьків, коханих, друзів зі словами “дивись-дивись, це та книжка, про яку я тобі говорив_ла”. Весь наш Арсенал – це, фактично, безперервне спілкування з нашими постійними читачами, з якими ми чи не вперше зустрілися вживу в такій кількості.

Продажі нас також відверто порадували. Ми пройшли усі стадії від “ми привезли так багато книжок” до “схоже, знову закінчується ця і ця позиції”.

Топ продажів виглядав таким чином:

  • - «Медицина доказова і не дуже» лікаря та автора блогу MED GOblin Андрія Сем'янківа  
  • - «Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання» орнітологині Наталі Атамась
  • - «Чути українською» співзасновниці "Віхоли" Ольги Дубчак
  • - «Вино без правил. Як пити круте вино і не залежати від думки винних снобів» сомельє та засновниці блогу «Сомельє в зелених штанях» Анни Євгенії Янченко
  • - «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» психотерапевта Володимира Станчишина

вино без правил презентація

- Традиційне і неминуче питання: видавничі плани. Кого і про що будемо скоро читати? 

З гарних новин — ми маємо вже повністю розписаний видавничий план до кінця року та майже два десятки запланованих проектів на 2022 рік.  Теми максимально різноманітні — заплановані книжки про цивілізацію майя, повсякдення у Середньовіччі, хижих тварин, архітектуру, етикет, політику, літературну критику, фармацевтику, ГМО, Чорнобиль...

Звісно, продовжуватимемо нашу серію наукпопу. Невеличкий спойлер — кожен з авторів вже або працює над новою книжкою, або ми ведемо перемовини стосовно нових проектів. Цей момент я особисто вважаю абсолютною перемогою, адже це означає, що не лише читачу цікаво те, що ми видаємо, а й наші автори задоволені нашою роботою.

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo