Плинність ідеологій та їх значення

24.07.2021

Переглядів: 486

http://chytay-ua.com/

Один відомий американський учений ХХ ст., президент університету, відхилив видатного кандидата на посаду професора теології на тій підставі, що той є католицьким священиком і тому, перебуваючи під впливом авторитету, не зможе вільно виконувати свої обов’язки, а потім проголосував за призначення іншого відомого вченого – марксиста – на посаду професора політичних наук, – і не побачив у цьому жодної непослідовності"

Ярослав Пелікан "Ідея університету"

Книга «Плинні ідеології» Володимира Єрмоленка важлива в наш час. Адже ми часто перебуваємо в ілюзії, що жодна ідеологія не впливає на нас, що ми мислимо незалежно, а великі ідеї – це архаїка, яка стосується першої половини 20 століття. Таким чином сучасна людина схильна применшувати значення ідеології, або ж зображати ідеологію як щось тоталітарне, що поневолює людину. Сучасну людину може спіткати й зовсім інша небезпека – сліпе та некритичне прийняття ідеології, перенесення в наші дні структур мислення, які були актуальними в попередні епохи.   

Такі книги допомагають краще зрозуміти, що людина живе невіддільно від свого часу, культури та панівної ідеології, а ідеї, подібно до людей, мають свої біографії. Кожну ідею, яка впливає і формує ідеологію, можна простежити в часі від її джерел до втілення в тих чи інших політичних формах. Володимир Єрмоленко пропонує нам повернутися до переломного моменту в історії, коли завершилася Велика французька революція, і показує як змінився ідейний ландшафт Європи. «Плинні ідеології» показують як ідеологічне тло 19 століття визначило та сформувало 20 століття.  

Великий ідеологічний вибух виникає, коли між собою зіштовхуються ідеї революції та контрреволюції. Покоління початку 19 століття намагалося осмислити чим була і які наслідки мала Французька революція, адже вона містила в собі одночасно дві речі, які, на перший погляд, здаються взаємозаперечними. Це проголошення завершення «Старого режиму» та одночасне повернення до глибокого минулого. З одного боку повалено монархічний режим, а королю, який його уособлював, відрубали голову, з іншого боку відбулося символічне повернення до ідеалів грецької демократії та римської республіки.  З цього діалектичного напруження будуть виникати основні ідеологічні течії у 19 столітті.  

Ключовим поняттям книги «Плинні ідеології» є палінгенесія, тобто проходження через смерть і народження наново. Поняття палінгенесії було включено до політичного словника контрреволюціонерами, які зображали Французьку революцію, як справжню катастрофу, яка в тім має вищий сенс, оскільки за нею неодмінно буде переродження або нове народження. За словами Єрмоленка, без палінгесійної метафори неможливо зрозуміти ані расизм, ані націоналізм, ані соціалізм 19 століття. Головна теза палінгесійної теорії – людство вдосконалюється не через поступовий рух вперед, а через нескінченну послідовність катастроф, які одночасно ведуть до руйнацій та відроджень, смертей та воскресінь.

Автор «Плинних ідеологій» зробив блискучу роботу, проаналізувавши інтелектуальний внесок мислителів різних ідеологічних напрямків, які були представниками різних культур. У книзі до деталей відтворено культурний та ідеологічний клімат Європи 19 століття і на конкретних історичних прикладах показано, як це вплинуло на формування ідеологічного клімату 20 століття.

З широкого списку мислителів, ідеї яких аналізує Єрмоленко, хочу виділити тих, кого можна назвати предтечами великого ідеологічного вибуху 19 століття – де Местра та Шатобріана.

Жозеф де Местр – французький письменник та контрреволюціонер, який причетний до важливого перевороту в історії політичних ідей. З його легкої подачі відбулася теологізація політики, що виражалася перенесенням релігійного на політичне - воскресіння Ісуса Христа на воскресіння французької монархії, а також був сформований образ короля-жертви, який може дати нове дихання старій монархії. Наступні покоління політичних мислителів будуть наслідувати де Местра і використовуватимуть релігійні структури при формуванні політичних доктрин.   

Франсуа-Рене де Шатобріан – один з найвпливовіших представників французького романтизму. Шатобріан своїми працями забезпечив міфологізацію монархії та Середньовіччя, цим самим забезпечив собі реноме головного консерватора своєї епохи. Парадокс Шатобріанового мислення у тому, що він прийняв революцію, але з важливою умовою, як необхідність через яку світ доходить до найнижчої точки руйнації, щоб знову відродитися. Революція зробила можливим сходження до нового життя і в цьому полягає її палінгесійна сила. Шатобріан показує, як в одній людині може поєднуватися консервативне (заглиблення в історію) та ліберальне (звернене до майбутнього). Шатобріан відкрито показав, що між ідеологіями не існує кордонів, а наступна історія підтвердить, що думки, концепти та метафори легко можуть мігрувати з одного ідеологічного табору в протилежний.

Ще одна важлива тема «Плинних ідеологій» - це народження тотальності, яке виражалося захопленням великими колективними тілами (нація, клас, раса). Бачення історії як палінгенесії та тлумачення сакрального через тему жертви об’єднають між собою революціонерів та контрреволюціонерів, як результат будуть утворені нові соціальні релігії, де роль божественного буде відведено колективному тілу (людству, народу чи пролетаріату).

Яскравим прикладом є метафора Адама Міцкевича, який порівнює страждання колективного тіла польського народу зі стражданнями індивідуального тіла Христа. Таким чином Польща страждає разом з Христом, а нація подібно до Ісуса може померти та воскреснути. З іншого боку марксизм вбере в себе структури релігійного мислення і стане секулярною релігією, яка сповідуватиме страждання та майбутнє воскресіння пролетаріату. Також в цей самий час набирає популярності тема «нової епохи», де людина займає місце творця і вона здатна перетворювати реальність, як вважатиме за потрібне. Саме такий підхід буде домінантним на межі 19 та 20 століття.

Цінністю книги Єрмоленка є те, що автор показує, як формувалися та змінювалися ідеології, як непримиренні між собою ідеологічні системи використовували ті ж самі структури для власного виправдання. Він простежує момент народження поняття ідеологія, яке було продуктом Великої французької революції та досліджує його релігійні претензії на істину, що втілювалися в історії 19 та 20 століть. На жаль, ці втілення мали багато трагічних сторінок, коли одна група людей проголошувалася вищою чи важливішою за іншу групу людей, що призводило до катастрофічних наслідків. Спільне, яке є в різних ідеологіях нікого не повинно вводити в оману – ідеології за своє суттю є різними, адже вони використовують різні ієрархії цінностей. Тому дуже важливо не ігнорувати того, що ідеології існують і вони можуть принципово відрізнятися одна від одної. Врешті, Володимир Єрмоленко застерігає читачів від того, щоб ставитися до ідеології як до релігії, натомість пропонує ставитися до неї як до інструменту, який здатен вбивати або творити.