Метт Гейг «Опівнічна бібліотека»

26.07.2021

Переглядів: 1870

http://chytay-ua.com/

“Не потрібно розуміти життя, потрібно просто жити” 

Тема вибору - моя найулюбленіша в літературі. Що може бути захопливіше, ніж прослідковувати, як один єдиний вибір може докорінно змінити життя?

Проблема в тому, що книг на цю тему зараз настільки багато, що знайти щось вартісне стає досить складно. Тож до цієї я ставилась з певним скепсисом, тим більше, що книжка автора “Як зупинити час?” мені не надто сподобалась.

Про сюжет

Нора Сід - типова невпевнена в собі жінка за 30. Живе в занедбаній квартирі з котом, працює у магазині музичних інструментів і власне нічого екстраординарного від життя вже не чекає. Найкраще, що вміє жінка, - це давати задню, коли теж таки життя підвертає їй сякий-такий шанс. Навіщо пробувати, якщо з того все одно ніфіга не вийде?

Коли її звільняють з роботи і раптово помирає кіт, Нора закономірно вирішує, що нічого в цьому паршивому житті її вже не тримає, і закидується горою таблеток. Але не помирає, а опиняється в опівнічній бібліотеці, де їй пропонують прожити всі альтернативні версії свого життя і обрати те, в якому їй буде найкомфортніше.

Про роздуми на тему

 “Такий собі посил для книги. Фактично непряма популяризація суїциду.” - подумалось мені, але з кожною прочитаною сторінкою мій скепсис змінювався зацікавленістю, а потім впевненістю, що  книжка залишиться в моїй бібліотеці.

Зізнаймося, що кожен з нас хоч раз задумувався про те, що було б якби ви вибрали інший ВУЗ, погодились на пропозицію роботи в іншому місці, сходили на побачення з он тим хлопцем... Саме цим і привабливі такі книги, бо вони дають альтернативу, можливість помріяти та уявити інше життя.

Але Метт Гейг зумів показати знайому тему під дещо іншим і досить цікавим кутом.

А що, як ми переоцінюємо та ідеалізуємо втрачені можливості?

Що як суть всіх проблем не в навколишніх обставинах, а в нас самих, в нашому ставленні до навколишнього світу? Адже завжди набагато простіше прикритись фазою “так склалися обставини”. Так, це дещо “кухонна філософія”, але іноді ми не помічаємо очевидних речей, правда ж?

Колись я слухала лекцію одного психолога, і він сказав цікаву річ. “Якщо безхатьку дати мільйон і квартиру з умовою, що він змінить своє життя, то через півроку ми знову побачимо його на вулиці. Бо спочатку має змінитись щось в голові.” Фактично ця книга теж про це.

В книзі акцент цілком і повністю зроблений на Нору, навколо змінюються лише декорації, які під різними кутами висвітлюють її життя. А ще Метт Гейг дуже легко пише. Книжка прочиталась буквально за вихідні.

З мінусів - книзі явно не вистачає об'єму і якоїсь неоднозначності, бо сюжет прямий, як риска на дорозі. Хотілося б, щоб героїня не так швидко приходила до висновків і текст не мчав галопом уперед. Якби їй додати стільки ж об'єму і розгортати кожну альтернативну лінію поступово, то книжка б стала ідеальною. Просто складалось враження, що героїня на хвилинку зазирнула в альтернативне життя, хутенько зробила висновки, засвоїла уроки і помчала далі.

«Між життям та смертю є бібліотека, - сказала вона. - І в цій бібліотеці полки тягнуться безкінечно. Кожна книга дає шанс спробувати інше життя, яке ти могла б прожити. Побачити, як все обернулося б, прийми ти інші рішення ... Ти змінила б щось, якщо б у тебе була можливість виправити те, про що шкодуєш? »

Думаю, нескладно уявити собі легше життя, - промовила вона, зрозумівши щось вперше. - Але, можливо, легкого життя не існує зовсім. Є просто життя...

Кожну секунду або кожен день ми входимо в новий всесвіт. І ми проводимо стільки часу, мріючи про інші життя, порівнюючи себе з іншими людьми та іншими версіями себе, коли насправді в більшості життів є і щось погане, і щось хороше… Є загальні риси в житті ... рими. Так легко, застрягнувши в одному житті, уявляти, що смуток, трагедія, невдача, страх - результат цього існування. Що це побічний продукт певного стилю життя, а не життя взагалі. У сенсі, було б набагато простіше, якби ми розуміли, що немає способу прожити життя, який зробить нас несприйнятливими до невдач. І що невдачі - неминуча частина тканини щастя. Не можна отримати одне без іншого. Звичайно, вони дістаються нам у різних частках. Але немає життя, в якому ви можете перебувати в стані незамутненого щастя вічно. І уявлення, що таке можливо, лише породжує більше смутку у вашому житті.”

Кому читати?

  • шанувальникам книг на тему “А що було б, якби…”
  • шанувальникам фільму “Пан Ніхто”
  • шанувальникам легких книг з хорошою філософією. 

Кому не читати?

  • якщо ви любите різні хитрозакручені історії
  • якщо ви любите вишукувати дірки та нестиковки в сюжеті
  • якщо ви не любите депресивних героїнь
Вікторія Гнипа

Автор текстів

author photo
poster