Галина Пагутяк "Урізька готика"

14.02.2016

Переглядів: 1120

http://chytay-ua.com/

"Урізьку готику" Пагутяк мені важко з чимось порівняти. Найближче до неї, як на мене, стоїть "Падіння дому Ашерів" Е. А. По. У них схожа атмосфера, картина світу в цілому, мотиви "живих мертвих", пан Болеслав нагадує Родеріка Ашера ну і, звісно, старий особняк. В обох творах старий будинок з купою таємниць – це не тільки декорація, а ще і повноцінний персонаж (правда, в "Ашерах" персонаж головний, в "Готиці" радше епізодичний), адже, як каже авторка, старі будинки завжди балакучі. Про пейзажі, холод, дощ, завивання вітру, постійне відчуття і передчуття якогось містичного зла і згадувати не варто, занадто вже очевидно.

Ця книжка не просто про опирів (не путати з Дракулою, вампірами і блискучим на сонці Паттінсоном), хоч і має за основу етнографічний нарис Франка про спалення опирів в Нагуєвичах.  

Це історія про ізоляцію (як внутрішню духовну, так і зовнішню), про відречення, про неможливість втекти від своєї долі, якою б страшною вона не була, про неможливість втечі з власноруч зробленої клітки, про людей з "потятими" душами, які всіма силами самі себе живцем замуровують і огороджують від зовнішнього світу, навіть якщо знають, що за цією стіною їх може чекати щось краще, про вибір, покірність, опір, приреченість і віру. 

"Зло має безмежні можливості, а добро… Добро потребує видатків. Зло можна сотворити із самої злості, а добро вимагає тяжкої праці. Тому його менше на світі. Дуже нелегко відповісти добром на добро", – каже єдиний персонаж книжки, який не перестає чинити опір. Він же каже річ, з якою важко не погодитися: "Ця країна, вона не є ні цілком західна, ні цілком східна, і через те в ній ніби зупинився час". Час зупинився в гірському Урожі і найстрашніше, що він зупинився в душах людей. Вони не люди з "потятими" душами, вони люди взагалі без душ, просто висушені, втомлені і виснажені власним життям сірі маріонетки.

Ну і мова, куди ж без неї! Це мова мого куска країни і від того книжка сприймається ще виразніше. Якщо чесно, спочатку навіть дивувалася кількості пояснень і коментарів. Дивно було думати, що слова, такі рідні і звичні для мене, для когось можуть бути зовсім невідомими. Люблю діалекти.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, твіттер (той самий адмін), смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo