Колін Маккалоу "Ті, що співають у терні"

07.04.2016

Переглядів: 1159

http://chytay-ua.com/

Завершилось моє паломництво книжками Гійома Мюссо (читайте - паломництво казками) і захотілось Тані романтіки. Весна ж, як не крутіть! Лазюкала Таня по електронній бібліотеці в пошуках ЧогосьТакогоСамаНеЗнаюЧого і надибала "Ті, що співають у терні" Колін Маккалоу.І згадався Тані той час, коли вона, стидливо ховаючись за шторою, дивилась телесеріал, бо ж Тані тоді було, здається, 12-13 років, а в серіалі люди цьомалися, та й не лише цьомалися, і схрещувала пальці - щоб все завершилось хеппі-ендом. Дивно - я пам’ятаю образи героїв, окремі картинки теж, а от сюжет хоч вбий - не пам’ятаю! Вивітрився з голови.

Ну, за загальною практикою нормальні люди роблять навпаки - спершу читають твір, а потім дивляться фільм. ну але ж я - не всі. Тому роблю зазвичай навпаки. Але не про мене, скромну персону, мова, а про твір.

Йой, людоньки, як же я наплакалася! От не пригадаю такої книжки, яка б змушувала ридати прямо в маршрутці! А ця...ця настільки сильно чіпляла, що сама себе сварила - і все одно плакала. Хоча, може то так старість підкрадається, і я стаю сентиментальною?

Але загалом я зробила для себе такий висновок. Книга не про кохання і не про почуття. 
Книга про вибір. Про те, що не варто забувати - всі титули, всі звання не варті того, щоб поруч із тобою в ліжку лежала холодна подушка, а не рідна, тепла, кохана людина.

Книга про те, що, можливо, ще не пізно переступити через власний егоїзм, через якісь надумані перешкоди і почати робити те, до чого кличе серце. Книга про те, що вуха нам дані для того, щоб чути, очі - щоб бачити, а серце - щоб відчувати. Книга про те, що серце сліпе, воно не бачить пересторог і перепон. Хоча... Всі робимо вибір. Щодня! І коли опиняємось на перехресті, рано чи пізно мусимо обирати - вправо чи вліво, назад чи вперед. А потім йдемо обраним шляхом і весь час озираємось: вірно вибрали? Може отой, до якого тягнулось серце - легший, коротший, правильніший? І знову стоїмо перед вибором - повернутись назад чи піти, не оглядаючись...

Ось на таку філософію наштовхнув мене цей роман. І, мабуть, я ще не один день буду про нього думати.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.

Таня Боярчук

Трошки сама пишу, трішки критикую інших

author photo