Одрі Ніффенеґґер "Дружина мандрівника в часі"

09.11.2016

Переглядів: 2503

http://chytay-ua.com/

Для мене ця книга – особлива. Можливо, тому, що пронизлива любовна історія, описана в ній, співзвучна з моїми особистими внутрішніми станами, настроями, потребами, якщо хочете. Десь нагадує мені власні історії, писані десь глибоко в душі. Саме ТАКОЮ має бути історія Кохання: справжньою, яскравою, фантастичною і вирáзною, безмежно глибокою і потужною; довжиною у Вічність…

Це – НЕзвичайна книжка. НЕзвичайна історія. Вона занурює в себе поступово. Відразу в неї не вскочиш, як то часто буває в любовних історіях (книжкових і реальних). У цю мусиш слухняно поволі входити. Скажу відверто, десь на початку книга мене трохи дратувала, видавалась банальною. Але я помилялась! Насправді авторка лише вміло розставляла свої тенета, в яких непомітно опиняєшся. А вже втрапивши – із них не виборсатись, бо триматиме ця історія дуже-дуже довго, повірте…

До героїв звикаєш, починаєш любити, мовби рідних, бо знаєш їх ціле їхнє життя – із дитинства Клер, та й Генрі теж. Знаєш усі їхні секрети, таємниці, почуття й емоції, далеко не завжди радісні та щасливі… А вже ЯК вони поміж собою зустрічаються – то вже інше питання. Генрі бо – мандрівник у часі. А Клер – його дружина… І зустрічі їхні незвичайні, бо життя їхнє – не таке, як у всіх. Через свою феноменальну здатність мандрувати в часі Генрі – хоче того чи ні – мусить лишати свою кохану й втрапляти в інші проміжки часу. Він мандрує без жодної послідовності: ще вчора його відносило в минуле, у дитинство своєї дружини, а вже сьогодні потрапляє у майбутнє, шукаючи відповіді на важливі питання.  Головне для нього – вихопити з цих мандрівок найважливіше: знову зустріти Клер – чи то маленькою дівчинкою, чи вже дорослою жінкою, яка кохає і чекає… та – якнайдовше лишатись поряд з нею у теперішньому, де вона – його кохана дружина… Заплутано? Незвичайно? Атож…

Дрібненькими яскравими пазликами викладають вони обоє картину своїх стосунків, почергово оповідаючи про життя – спільне і порізно, – наповнене радістю спілкування і біллю неминучої розлуки. Безліч коротких спалахів зустрічей чимдалі розростаються у вирáзну, чуттєву оповідь, що лише у фіналі складеться в цілісну викладену картину. Ця книга – саме те, чого потребує душа довгими холодними осінніми вечорами. Вона додає Віри в справжні почуття... 

Алла Рогашко

українська журналістка, письменниця

author photo