Улюблені книги: Наталія Гурницька

08.04.2017

Переглядів: 3547

http://chytay-ua.com/

Книги Наталії Гурницької сьогодні потрапляють практично у всі переліки кращих українських романів про кохання та кращих книг про Львів. І перше, і друге – цілком заслужено. Корінна львів’янка, письменниця не приховує любові до рідного міста, вивчає його історію і майстерно переносить атмосферу, життя і побут міста Лева на сторінки своїх книг. Те саме і з коханням – в описаних історіях воно зображено так глибоко, проникливо і щиро, що не повірити в нього неможливо. Кожне слово, кожного персонажа Наталя Гурницька неначе пропускає через себе. Це відчувається, підкупляє і зворушує.

На професійній письменницькій ниві Наталія Гурницька дебютувала зовсім недавно. Її перший роман «Мелодія кави у тональності кардамону» з’явився у 2014 році, і вже цьогоріч авторка презентувала його продовження, книгу «Мелодія кави у тональності сподівання». У 2015-му вийшла збірка оповідань «Львів. Кава. Любов», однією із авторок якої була пані Наталя.

Тож сьогодні про улюблені книги Читай.ua говорить з Наталією Гурницькою, чудовою письменницею і справжньою кавоманкою.

Книга: паперова чи електронна?  Паперова книга має особливу енергетику і навіть на дотик здається теплою. Щоб вибрати книгу, мушу торкнутися її рукою, відчути серцем, вловити настрій і зрозуміти, чи стане вона «моєю книгою». Це як любов. Не відчуваєш як правдиву реальність, якщо вона віртуальна. Паперова книга – це така ж приємність, як вишукані парфуми, добре приготована кава чи антикварна річ. Аура чогось таємничого і цілий світ, прихований під обкладинкою. Хоча… Електронна книга теж буває потрібною. Для роботи, коли треба просто прочитати твір, коли книга існує лише в рукописі і для подорожей в потязі, коли критично оцінюєш вагу валізи.

Книга, з якою асоціюєте себе.  Важко відмежуватися від того, що пишеш сам. Зазвичай автор вкладає у своє творіння власну душу, емоції, відчуття, світогляд, розуміння світу, спостереження за людьми, а іноді й власний життєвий досвід. І не важливо, що книга не є автобіографічною. Сюжет тут важить мало.

Книги, котрі читати НЕ будете.  Книги, які написані не талановито. Все інше для дорослої людини читабельно. Особистий досвід, чіткий світогляд, розуміння життя, моральні принципи і правила дозволяють кожному читачеві самостійно оцінити зміст, суть та наповнення книги. А ось чи кожна така книга подобається і знаходить відгук у серці – це вже інше питання.

Недочитані книги.  Не пригадую таких. Якщо книга не подобається, то просто проглядаю її. Зрештою, намагаюся навіть не починати читати те, що відразу відчувається як «не моя книга».

Особистість, котра надихає.  Сестра бабці Анна. В 39 році її репресували, вивезли з маленькою дитиною в Казахстан, чоловік загинув десь в сталінських таборах… Мала важку долю, але залишилася надзвичайно світлою, доброю, шляхетною, по-справжньому віруючою та мудрою жінкою, яка не зрадила власних переконань. Зараз пишу про неї роман. А ще з дитинства захоплююся дружиною В’ячеслава Чорновола пані Атеною Пашко. З нею в далеку совєтську епоху дружила моя тітка і саме її мені тоді ставили за приклад жертовності та вірності ідеям.

Музика, що створює настрій.  Різноманітна. Від класичної до сучасної. Головне, щоб талановито, емоційно сильно і вражало. Всі мої твори написані під музику.

Фільм, що вразив.  «Różyczka» (2010) режисер Ян Кідава-Блонський, «Жива» (2016)  режисер Тарас Химич, «Miasto 44» (2014) режисер Ян Комаса.

Життєве кредо.  Щастя кожна людина носить у собі, а не шукає його зовні.

Іноді краще піти, аніж погодися на компроміси чи зрадити власні ідеї та принципи.

Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері» та «Знедолені» - стали улюбленими з дитинства. У них мене вразив драматизм, щирість оповіді і романтичний сюжет.

Януш Вишневський «Коханка». Книга, яку я вперше у житті перечитала відразу ж по тому, як перегорнула останню сторінку. Потім була «Самотність у мережі», «Аритмія почуттів», «Бікіні», «Grand готель»… Януш Вишневський з тих авторів, які не залишають байдужими. Його твори або ж палко люблять та захоплюються ними, або ж не менш палко ненавидять. Для мене це беззаперечний показник таланту і успіху автора, бо посередність викликає, у кращому випадку, помірну схвальність, а в гіршому твір просто не помічають.

Особисто мене в творах Вишневського захоплює загальна атмосфера гуманізму та людяності, вміння зрозуміти суть внутрішніх мотивів героїв, емоційна глибина, психологізм та драматизм того, про що пише автор. А ще сміливість у висвітлені тем та явищ, яка притаманна далеко не всім письменникам через особисту обмеженість або ж невміння впоратися з власними психологічними травмами чи проблемами.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні» - книга, про яку сказано так багато і так детально, що навіть нема потреби додатково ще щось пояснювати або ж розповідати. Звичайно ж трагічна реальність оповіді, чуттєвість описаного кохання, справжність почуттів, щирість емоцій і мудрість життя. Історія забороненого кохання, яка хвилює незалежно від того, яке століття лічить годинник часу.

Зузак Маркус «Крадійка книжок» - парадоксальність викладу, своєрідність побудови оповіді і одночасно щось таке щире, справжнє, світле та щемливе, що не залишає місця для байдужості чи неприйняття. Життя і смерть, любов та дружба, вміння зберегти людяність у найскладніших випробуваннях долі, щирі порухи серця, дитяча безпосередність і віра – все це майстерно втілено у підкресленій простоті викладу.

Стефан Цвейг, новели «Лист незнайомки», «Сум’яття почуттів», роман «Нетерпіння серця». Вражає глибокий психологізм оповіді і майстерність автора чітко показати у незначних деталях весь трагізм історії.   

Еріх Марія Ремарк «Три товариші», «Тріумфальна арка», «Чорний обеліск», «Час жити і час помирати». Життя таке, яким воно є насправді. Змінюються декорації, обставини та епохи, а люди, їхні почуття, емоції та справжні цінності залишаються незмінними у всі часи та епохи. Любов, відданість, щира дружба, гіркі втрати, випробування, війни і вміння цінити життя навіть тоді, коли воно вислизає з рук.

Етель Ліліан Войніч «Овід» - оповідь про те, що хвилює людей в усі часи та в усі епохи. Відданість ідеям, самопожертва в ім’я високої цілі, вірність клятві і вибір, який кожна людина робить сама та сама ж розплачується за цей вибір. 

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo