Улюблені книги: Сергій Комберянов

Письменника-юриста Сергія Комберянова можна впевнено назвати одним із найуспішніших літературних дебютантів минулого року. За свою першу книгу, повість «Крадії пам’яті», молодий автор отримав премію літературного конкурсу від видавництва «Смолоскип» (яке і видало книгу),  а також став лауреатом літературних підсумків року «Глиняний кіт 2016».

Жанр «Крадіїв пам’яті» важко визначити однозначно. Найбільше ця повість тяжіє до детективу, але поєднує також і елементи психологічного трилера, соціальної та психологічної прози і антиутопії. Книга Комберянова встигла зібрати чималу критику, до того ж як хорошу, так і не дуже. Однак той факт, що до цьогорічного Книжкового Арсеналу видавництво «Смолоскип» надрукувало вже друге видання «Крадіїв», говорить сам за себе – повість знайшла свого читача і тепер цей читач з нетерпінням очікує на нові книги автора.

А поки публіка очікує, ми розпитали Сергія Комберянова про його улюблені книги.  

Книга: паперова чи електронна?  Паперова

Книга, з якою асоціюєте себе:  «Фінансист» Теодора Драйзера

Книги, котрі читати НЕ будете:  ті, що пропагують ненависть в будь якій формі і до будь кого

Недочитані книги:  «Голий сніданок» Берроуза, «Колиска для кішки» Воннеґута

Особистість, котра надихає:  Лені Ріфеншталь

Музика, що створює настрій:  джазові обробки сучасних хітів Postmodern Jukebox

Фільм, що вразив:  «Ворог» Дені Вільньова

Життєве кредо:  Проблем не існує, є задачі

«Про мишей та людей» Стейнбека. Для мене це найкраща книжка про дружбу. Крім того, це чудовий взірець лаконічного письма.

«Скляний звіринець» Теннессі Уільямса. Він мій улюблений автор, а ця конкретна п’єса найкраще показує, як можна писати тексти із «другим дном».  І що особливо вражає, він робить це в рамках дуже буденних, побутових сцен, не намагаючись вразити оригінальністю сюжетів чи героїв.

«Три товариші» Е.М. Ремарка. Я мрію навчитися саме так писати – чуттєво, просто, але разом з тим дуже структуровано, щоб все трималося докупи. Люблю всі його твори, але «Товаришів» найбільше.

«Доставка щастя» Тоні Шея. Один з найкращих зразків бізнес нон-фікшену. Окрім всього іншого, книга робить кожного з читачів хоч трохи, але кращим.

«Мемуари» Лені Ріфеншталь. Режисерка Третього  Рейху прожила дуже насичене і сповнене злетів та падінь життя. Після прочитання залишилося відчуття, що людина здатна подолати будь-які проблеми, згоріти до тла, але повстати, як фенікс.