Тетяна Стрижевська «Файні товсті дівки, йо!»

11.07.2017

Переглядів: 4450

http://chytay-ua.com/

Сумуватиму за цим повітрям… Боюся задихнутися в Києві! Там стільки машин…

Тетяна Стрижевська «Файні товсті дівки, йо!»

Двоє київських школярок з красиво-незвичними іменами Зоряна і Мілана знають все про правильне харчування, калорії, модні тренди в одязі, популярні фасони суконь, зачісок і макіяж, з яким не соромно з’явитися на людях. Вони займаються англійською і гімнастикою, катаються на велосипедах, нищечком «позичають» у матусь туші і помади і активно стежать за життям знайомих та однокласників у соцмережах. А ось чого Мілка і Зорянка не знають і не вміють, то це мити волосся в мисці, прати одяг руками та до кінця розуміти, про що ж там говорить місцевий люд в далекій карпатській Ясіні. Такі вже вони – героїні підліткової повісті Тетяни Стрижевської «Файні товсті дівки, йо!», яка стала переможницею конкурсу «Напишіть про мене книгу» від видавництва «Фонтан казок». До речі, «товсті» – то зовсім не смертельна образа для будь-якої дівчини, а щирий ясінський комплімент!

Знайома з багатьох книг, фільмів і серіалів історія про те, як когось проти його волі запроторюють в далекий і зовсім небажаний закуток десь на краю світу (принаймні герой / герої щиро в цьому переконані) не залишає багато простору для несподіваних сюжетних поворотів і вже з анотації зрозуміло, чого варто очікувати наприкінці. Однак, така «передбачуваність» не робить книгу нецікавою чи нудною. Навпаки. «Файні товсті дівки, йо!» написана для і про сучасних підлітків і дуже вдало протиставляє столичний світ, сповнений новомодних понять і слів типу фріттата, еспадрильї та сегвей світу далекого карпатського містечка, з горами, дивною говіркою і бабусею Катрусею, яка, дуже може бути, ще й трохи мольфарка.

Як не крути, але протиставлення це відверто схиляється на сторону гір. Авторка-киянка так барвисто, виразно, щиро і смачно їх малює, так рясно і яскраво описує життя в Ясіні, що це викликає щирий захват. Та й взагалі Таня Стрижевська дуже вдало прописує деталі і чудово передає атмосферу чи то насиченого київського життя, чи то простого і невибагливого життя серед задумливих таємничих Карпат. 

Повість про файних товстих дівок навряд чи можна назвати карколомною і сюжетно захопливою. Вона повільна і розмірена, з рівним сюжетом, в якому фактично немає ключового кульмінаційного моменту чи сильної емоційної напруги. Хоча, тут варто згадати сумнів, якого Мілка до кінця не усвідомлює, але який починає зароджуватися в її думках: а чи справді Зоряна так дорожить їхньою дружбою? Чи готова вона переступити через власну гордість і его заради подруги? І хоча відкритого конфлікту на цьому ґрунті в повісті немає, а проте все ж з’являється відчуття певної недосказаності і недовирішеності наприкінці.

В цілому ж простота і плавність надають книзі своєрідної привабливості і чарівності, яка налаштовує на спокійний і якийсь аж умиротворений лад. Ба більше! З закінченням літніх канікул, а отже, і книги, з від’їздом дівчаток назад до столиці з’являється відчуття легкої ностальгії, вкрите тонким серпанком світлого суму. Воно буде особливо близьким кожному, хто і сам переживав отакі незабутні дні в горах, хто повертався до великого міста з трохи тягучого і насиченого пахощами і вітрами спокійного життя, хто залишав позаду перше кохання і присягався всесвіту, що дуже скоро ви знову зустрінетеся, бо скільки там чекати до тих зимових канікул?     

А ще говорячи про повість, просто не можна не сказати про чудові ілюстрації Ольги Кузнецової! Книга в цілому зроблена якісно і добротно, але ці чудові малюнки варті всіляких похвал! Про них не хочеться писати чи розповідати, ними хочеться милуватися і довго-довго розглядати.

poster