Озрен Кебо "Сараєво для початківців"

08.11.2017

Переглядів: 2655

http://chytay-ua.com/

Кебо О. Сараєво для початківців / Озрен Кебо; пер. з босн. К.  Калитко ; дизайн Р. Романишин та А. Лесів. — Брустурів : Дискурсус, 2017. — 144 с.

2017 року український читач побачив книжку “Сараєво для початківців” боснійського письменника Озрена Кебо, за що варто подякувати видавництву Discursus.

Озрен Кебо однозначно відомий і популярний письменник в Боснії і Герцеговині. В Україні він тільки знайомиться з читачами. І робить це зі своєю книжкою “Сараєво для початківців”.

Про книжку

Той, хто хоча б поверхнево цікавиться світовою історією, знає історію Югославії. А саме про війну, яка офіційно розпочалася 1991 року. Але ця книжка не про саму війну, а про окреме місто, яке потрапило в епіцентр бойових дій. І це Сараєво. Місто Боснії і Герцеговини, котре пережило усі кола пекла, а можливо, тут створилися і нові.

Назва книжки “Сараєво для початківців” звучить як туристичний путівник. І здається, що відкривши її, на сторінках побачиш назви туристичних об’єктів  і mustvisit кав’ярні. Але ні, це не туристичний путівник. Це книжка про місто, яке існує в режимі війни. І кав’ярні там уже давно закриті. Бо пити каву на вулиці стало небезпечно. Снайпер слідкує за цілим містом.

“Сараєво для початківців” – книга про реалії життя міста під час війни і майже повної його облоги. Озрен Кебо розповідає про режим життя мешканців в місті, де немає електрики, вода в кранах уже давно пропала, а опалення в квартирі – це те, що гарно горить. Письменник описує денний розклад кожного мешканця в Сараєво: як і де вони діставали воду, де знаходили дрова, як правильно перебігати вулиця, щоб снайпер не вибрав саме тебе своєю наступною жертвою.

І звичайно ж, це книжка про місто, який живий організм. Сараєво живе, незважаючи на війну. Воно усіма силами старається вижити і не впасти. Місто стало темним і сірим, майже неживим. Його архітектура понищена і воно втратило свою красу. Але не померло. І відчайдушно бореться. Не маючи надій. Але бореться. Усе це Сараєво.

Про відчуття

А які можуть бути відчуття, коли ти читаєш про те, як снайпер, сидячи на даху будинку, вибирає собі жертву? Ти відчуваєш усю біль письменника. Те, що він хотів передати своєму читачу, ти пропускаєш через себе. Адже в твоїй країні снайпери теж розстрілювали людей посеред вулиці. Безжалісно і без співчуття. Не роздумуючи ані хвилинки про те, що це Людина.

Книжка жахливо болюча. І без сліз її не прочитаєш. Бо як ще можна сприймати такий текст. Хоча Озрен Кебо не писав її для того, щоб йому чи Сараєву співчували. Він написав це для того, щоб усі знали правду, яка відбувалася саме там і саме в той період.

Про проблеми

На перший погляд може здатися, що головна проблема цієї книжки – це війна. Бо що ж може завдати людям більшого болю, ніж вона? Але Озрен Кебо показав, що дещо може бути гіршим.

Надія. Так, саме вона завдає болю теж. Особливо та, яка ніколи не справдиться. Сараєвцям давали таку оманливу надію безліч раз. Різні політики і так звані світові лідери, усі роки війни говорили, що скоро усе закінчиться. Ніби то уже все домовлено, перемир’я досягнуте і незабаром усе закінчиться. І в Сараєво надіялись, що це правда. Надіялись, незважаючи на те, що їх так обманювали декілька разів. Але вони сподівалися, що цього разу це правда.

І ось ця надія – це насправді жахливо. Краще б вони нічого не говорили і не обіцяли. Але ж ні. Вони знову і знову виголошують промови перед телекамерами в своїх дорогих костюмах. А чому б і ні? Це ж не вони маневрують вуличками міста, надіючись, що снайпер не зверне увагу на тебе.

Ще одна гостра проблема, яку у цій книжці розкриває письменник, – це стосунки людей, котрі залишились у місті, і тих, хто покинув його.

І ті й інші люблять свою країну і своє місто. Але перші залишились там і стараються вижити в ці жахливі роки. А інші втекли з очевидного пекла в країни, де ніхто не стріляє на вулицях, але так і не змогли полюбити це спокійне місто. Вони хочуть в Сараєво, але розуміють, що не повернуться туди. І вони не можуть насолоджуватися мирним життя. Бо що потрібно людині? Їжа, комфорт і мирне небо. Так говорить більшість. Але це неправда. Потрібне щастя. А ти не будеш щасливим в чужій країні, якщо ти безмежно любиш свою.

І дехто таки повертався, наражаючи себе на смерть. Бо уже не міг терпіти свої душевні болі. І тільки вступивши на сараєвську землю, його душа отримала спокій. Але ж ніхто його не зрозуміє, навіть ті, які під час війни жили в місті.

Вічна проблема порозуміння між іммігрантами і тими, хто не покинув свою Батьківщину.

Варто чи не варто читати?

Відповідь очевидна. Однозначно варто! 

Мар`яна Паславська

Редакторка, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster