Євген Лір "Степовий бог"

29.12.2019

Переглядів: 2091

http://chytay-ua.com/

Історії — це, зрештою, чи не єдине, що має сенс і цінність за будь-яких умов.

Євген Лір «Степовий бог»

 

Все пов’язане з усім, й усе на світі є коло.

Євген Лір «Степовий бог»

 

Чудовиська ховалися у найпомітніших місцях. Власне, вони й не ховалися, а лишень вичікували на необачну, безпечну жертву. І вона саме наближається: он на горизонті замиготів розпливчатий силует якоїсь постаті. Полем крокує людина. 

Степові 

              боги 

                      нетерпляче 

                                        потирають

                                                            руки. Чи те, що мало би ними бути. 

Вас збентежили слова «чудовиська» і «боги» у безпосередній близькості? Що ж… Хто чого боїться. Хто у що вірить. 

***

Отже, Степові боги прокинулися. Повилазили з-під землі в полуденні й опівнічні години, аби заволодіти уявою, увагою, а може навіть серцем читача. Остерігайтеся: вони не знають жалю у прагненні порозвішувати ярлики з чорними та білими значеннями; вони безпощадні у досягненні своєї мети — навернути світ до первинного хаосу. Боги ведуть своє протистояння споконвіків — задовго до виникнення самих категорій добра та зла. І, як ви можете здогадатися, людині у цій шаховій партії місця немає. Чи все ж таки є?

Розбудив предвічний жах молодий український письменник та перекладач Євген Лір, автор збірки «Підземні ріки течуть». «Степові боги» (перша книга з трилогії «Хассара») утілилися у вінницькому видавництві «Дім химер» напередодні вересневого Форуму видавців у Львові й одразу очолили рейтинг продажів видавництва. Пройшло три місяці, а «Степові боги» у підкоренні химерної читацької аудиторії навіть не думають збавляти обертів. 

***

Трохи про сюжет. Допитливий юнак Сергій мешкає у вигаданому (реальному) містечку Запропади. Він займається усім тим, чим належить займатися підліткові, але його життя безповоротно змінюється після знайомства з паном Віктором, якого в анотації до книги називають «дивакуватим відлюдником». Категорично не погоджуємося, тому назвемо його мешканцем Степу з особливими обов’язками, непересічними здібностями і чотирма псами. 

Запропади Ліра, як і Ворошиловград Жадана, — нова крапка на літературній мапі Дикого поля. Не просто крапка, а цілий новий, унікальний для української сучасної літератури, світ. Лір сумлінно вибудував з літер та розділових знаків місто, де іногородній почувається як удома. Запропонував новий пантеон степових божеств, які вже отримали своїх послідовників. Схоже, карпатським мавкам, чугайстрам та песиголовцям доведеться посунутися. 

***

Попри химерну тематику та божественний контекст у книзі багато особистого, авторського. Чого саме — можна тільки здогадуватися. Або ж це лишень гра нашої уяви і суцільною вигадкою є вся історія: від першої літери і до останньої крапки. Якщо так, то це достобіса майстерна вигадка. Але у будь-якому випадку це достобіса добре написана книга.

Посудіть самі: спершу Лір каже, що ці враження неможливо описати словами. Хитрить. Бо потім бере й описує їх. Десь так музика стає повітрям. За тишу можна вчепитися руками. А страх перетворюється у Ніщо. 

poster