Ернст Юнґер: віднайти себе у Лісі

10.07.2020

Переглядів: 468

http://chytay-ua.com/

Життя сучасної людини сповнене тривоги і непевності. Однією з причин цього є надлишок інформації, який доводиться споживати у неконтрольованому обсязі. Як наслідок, людина відчуває себе дезорієнтованою.

Період карантину лише підтвердив, як важко залишатися спокійним і критично сприймати інформацію, коли довкола паніка і хаос. Навіть статистику, яку ми звикли сприймати як щось очевидне, різні джерела інтерпретували по-різному. Тисячі експертів, не вагаючись, беруть на себе роль інтерпретаторів реальності. А нам залишається лише споживати готовий “продукт”, який створений без нашої участі.

Проблема в тому, що легкий доступ до інформації насправді ніяк не спростив нам життя. Ми не почали краще розуміти, що відбувається навколо. Певною мірою сучасній людині ще важче формувати власну картину світу, ніж це було раніше. Інформаційні кампанії, маркетингові війни, політична пропаганда – все це руйнує цілісність світогляду. Роль індивіда зводиться до конкурентного виживання у ринкових умовах, де людина розглядається як засіб, а не ціль.

Ринок люб’язно готовий допомогти у формуванні світогляду. Для цього варто лише слідувати популярним трендам та читати лідерів думок. От тільки це не буде справжнім світоглядом, а радше виглядатиме як підробка, що утворилася хаотично і фрагментарно. Щоб уникнути такого, людина повинна працювати над власним світоглядом, без цього вона буде легкою здобиччю для маніпуляцій. Також потрібно виховувати повагу до себе і до інших людей, що є непростим завданням в сучасних умовах.

В цьому контексті хороші книги набувають важливого значення. Вони є носіями ідей та смислів, які здатні надихати та розширювати горизонти. Книги великих авторів виходять за рамки свого часу, а їхні тексти стають довгостроковими програмами для наступних поколінь.

Саме таким текстом є есей Ернста Юнґера «Лісовий шлях», який був опублікований у 1951 році, коли Європа ще не встигла оговтатись від катастрофи. Німецький філософ Мартін Гайдеггер називав Юнґера людиною, яка вміє бачити. Уважність, спостережливість, стоїчна зібраність – завдяки цим якостям Юнґер-мислитель не втратив актуальності і у наш час.

На момент, коли писався «Лісовий шлях», Ернст Юнґер був офіцером армії, що програла дві світові війни, і був очевидцем того, як руйнувався старий порядок, а замість нього приходить новий – з гуманістичнішими гаслами, але не з меншою долею лицемірства.

У своєму есеї Юнґер шукав відповіді на питання, яке сьогодні хвилює багатьох з нас, – як можна залишитися незалежним мислителем та зберегти власну індивідуальність у світі, де більшої ваги починає набувати посередність та пристосуванство?

Юнґер шанує свого читача, тому він залишає простір для думок та інтерпретацій. «Лісовий шлях» –  це не агітаційна брошура, не спроба довести перевагу одного світогляду над іншим, не банальні поради, як жити. «Лісовий шлях» –  це шлях свободи, який запропонований людині, що пережила великі катастрофи минулого, це інтелектуальна авантюра, яка буде цікавою для тих, хто занепокоєний майбутнім, це роздуми людини, яка має власну точку зору і знає, як вижити у часи турбулентності.

Смисли та ідеї, що створював Ернст Юнґер, можуть допомогти тим, хто прагне мислити самостійно. Вони є хорошим порадником, як вести себе в час катастрофи, а головне, вони вказують, як цю катастрофу зупинити. Пропоную вашій увазі кілька думок з «Лісового шляху», які стали важливими для мене і які вплинули на формування мого власного світогляду:

1. Пустеля стає більшою

Для вирішення проблеми необхідним є її усвідомлення. Юнґер використовує яскравий образ пустелі, який в собі зберігає сучасна людина. Він, слідом за Фрідріхом Ніцше, попереджає, що горе тому, хто зберігає цю пустелю в собі. Найгірше – це несвідоме і порочне життя, яке доведене до автоматизму, адже саме такий стиль життя знищує індивідуальність в людині. Наше завдання – створювати оази, на які ця пустеля не може поширюватися.    

2. Девальвація особистості

Сучасна людина, яку формуватиме нігілізм, буде слабо розвиненою в етичному та духовному плані. Хоч така людина може здаватися розумною і діяльною, вона буде схильна принижувати вищі ідеї та буде легко піддаватися на лозунги пропаганди. Вона буде з однаковою легкістю відстоювати гуманістичні ідеї і так само буде готовою знищити того, хто не вписується в її систему координат.

3. Відчуття самотності

Сучасна людина самотня. Її становище подібно до того, хто опинився на борту транспортного засобу, який може називатися «Титаніком» чи Левіафаном. В гарну погоду таку людину буде сповнювати оптимізм. Однак настрій зміниться, коли попереду з’явиться айсберг. Страх, немов стіни, буде постійно тиснути на самітника. Цей страх втілюється в реальних формах – тюрмах, рабстві, в боротьбі з оточенням.

4. Сліпота експертів

Не варто сліпо довіряти експертам і політикам. Адже інтелігенція першою потрапляє під удари пропаганди. Більше того, експерти схильні повторювати актуальні банальності. Пропаганда – демонічна за своєю природою та сіє жах і ненависть. Перша-ліпша людина, яку ви зустрінете в громадському транспорті, може прийняти краще рішення, ніж ціла конференція експертів. Зі свого досвіду Юнґер стверджує, що саме завдяки простим людям ми змогли уникнути великої катастрофи. 

5. Опір маніпуляціям

Потрібно бути готовим до того, що маси будуть зманіпульовані пропагандою. Людей, які готові цьому чинити опір, Юнґер називає духовними партизанами. Такий партизан повинен прийняти рішуче рішення: ніколи не давати згоду чи підтверджувати участь в будь-чому без перевірки необхідності.    

6. Цінність людини

Щоб не потрапити в тенета пропаганди, почніть шукати відповіді в собі. Людина, яку намагаються відгородити високими стінами від правди, не втрачає своєї людськості, тобто вона завжди містить в собі щось, що є важливим і значимим. Ми можемо це називати талантом чи духовною спадщиною. Багатство людини набагато більше, ніж вона здогадується.

7. Знайти себе

Без боротьби людина не зможе відродити власної величі. Ця боротьба, в першу чергу, із самим собою. Це спроба врешті-решт зустрітися із власним Я. Сократ говорив про таку зустріч, про таке місце глибоко всередині людини і саме це Юнґер називає Лісом. Увійшовши в цей метафізичний Ліс, людина здатна створити точку, з якої може вирости оаза посеред пустелі.

8. Аристократія духу

Ми можемо зупинити розширення пустелі в світі. Це завдання лежить на плечах аристократів духу. Завдання аристократії – це захист від монстрів та чудовиськ. Аристократія продовжує жити в охоронцеві, який протягує шматок хліба в’язню. Такі речі не можуть зникнути з нашого світу, адже на них він і тримається. Аристократія – це не привілейований стан, в якому ми народжуємося, це радше духовний стан, до якого ми маємо прагнути.     

Станіслав Бондар

Головний редактор, адмін Instagram.

Сторінка автора в Facebook

author photo