Альбер Камю: заручники нового вірусу

10.07.2020

Переглядів: 2656

http://chytay-ua.com/

Важливою характеристикою мистецтва є його позачасовість. Часом ми звертаємося до кінематографу, літератури чи живопису, щоб по іншому поглянути на самих себе та на сучасний світ. Ми потребуємо погляду з боку, адже перебуваючи у вирі подій, дуже важко дати їм точну оцінку. Так само важко бути неупередженим, коли переживаєш сильні емоції пов’язані з актуальними подіями. Пандемія Covid-19 по-новому для мільйонів глядачів відкрила фільм «Зараза» режисера Стівена Сотерберга. Цей фільм з’явився у 2011 році так і не ставши популярним та широко відомим. 2020 рік вніс свої корективи. Поява нового вірусу в Китаї та початок світової пандемії були дуже схожими до сюжету «Зарази», що зробило цей фільм неймовірно популярним, як наслідок через 9 років фільм став найбільш завантажуваний в американському iTunes Store.

Подібний ренесанс пережила література, а саме ті книжки, які присвячені темам епідемії та кінця світу. Одним з лідерів продажів на світовому книжковому ринку стала «Чума», роман написаний лауреатом Нобелівської премії з літератури Альбером Камю. Введення жорсткого карантину, прискіплива увага до вірусів та бажання знайти відповіді на віковічні питання підштовхнули багатьох любителів літератури знову перечитати роман видатного французького письменника. Як результат, з початком епідемії продажі роману у Великобританії зросли на 1000 відсотків, в Японії за березень 2020 продано більше копій роману, ніж сумарне число копій за 31 рік до того. «Чуму» часто називають найвидатнішим романом післявоєнної Європи, адже він точно передав думки і відчуття покоління травмованого найбільшим воєнною катастрофою в історії людства. Роман був написаний під час Другої світової війни, а опублікований у 1947 році. Саме цей твір мав визначальний вплив на Нобелівський комітет, який у 1957 році присудив Камю нобелівську премію з літератури з формулюванням «за його важливу літературну діяльність, яка зі щирою уважністю висвітлює проблеми людської совісті в наші часи».

Вже з формулювання Нобелівського комітету зрозуміло, що творчість Камю є багатогранною і висвітлює проблему, яка актуальна у всі часи і для різних культур. Популярною, але в певному сенсі вузькою інтерпретацією цього роману є метафорична розповідь про окупацію Франції нацистами. Саме так і сприймали цей роман у післявоєнний час. Однак у 2020 році читачі почали впізнавати в романі самих себе, а вірус чуми сприймати як Covid-19. У новому трактуванні немає нічого дивного, адже жителі Орану, містечка в Алжирі, де відбуваються події «Чуми», стали такими самими заручниками нового і дивного вірусу, як увесь світ став заручником Covid-19.

На неймовірний ріст популярності роману Альбера Камю відреагували усі провідні світові медіа. Про це написали The Times, The Daily Telegraph, The Wall Street Journal, The New York Times та інші. Був навіть складений путівник з виживання в часи вірусу на основі «Чуми». Як зауважив англійський письменник Семюел Ерл, який є колумністом провідних британських медіа, найбільший ентузіазм з приводу небаченої популярності роману Камю був у його рідній Франції. Там зі сторінок Le Figaro був заклик обов’язково перечитати «Чуму», а сам роман був прирівняний ледь не до чудотворної вакцини.

Точно можна сказати, що сучасний світ, як і жителі Орану, перейшов на новий спосіб життя, який можна назвати, як ізоляція та відчуження. Ціле місто було закрите від світу, а із більшим поширенням вірусу виникало враження, що це все може тривати невизначений час. Камю описав ситуацію в романі так, що здається він дійсно мав машину часу і побував у 2020 році. Довгі черги в магазини, люди які стороняться одне одного в громадському транспорті, туризм який занепадає та щоденний підрахунок жертв вірусу і постійне оновлення статистики. Такі пророчі зображення епідемії, які зробив Камю на сторінках свого роману не були випадковими, адже він занурився у тему вивчення історії епідемій, які траплялися раніше в Європі, а що найважливіше 1942 року у час написання роману в Камю стався рецидив туберкульозу і він на власному досвіді відчув, як можуть перетинатися хвороба та війна. 

На думку британського філософа Алана де Боттона, зображаючи чуму, Камю звертався до певного правила, яке діє у всі часи і ніколи не змінюється – всі люди вразливі до того, щоб бути випадково знищеними вірусом, аварією чи діями наших ближніх.  Людська вразливість – це те, що дуже важко прийняти сучасній людині, яка ставить себе у центр Всесвіту. Для сучасної людини, як і для жителів Орану немислимою є крихкість людського життя. Чума в інтерпретації Камю може бути подією, яка миттєво зробить наше життя беззмістовним. Це можна знайти в романі французького письменника, якщо уважно придивитися до місцевих жителів Орану, де люди ходили на роботу і споживали, а коли сталася надзвичайна ситуація виявили, що їхнє життя було порожнім.

Камю менше всього цікавила чума сама по собі. Вона цікавила його більше, як можливість використати вірус, як привід щоб ширше розглянути екзистенційні виклики, що стоять перед людиною. Як стверджує англійський романіст Марсель Теру у свої статті для The Guardian, головний герой роману «Чума» лікар Ріє став справжнім втіленням фронтового лікаря, який через велику кількість смертельно поранених повинен зробити надзвичайно складний вибір, кому саме надавати допомогу, а кого залишити помирати. Камю з надзвичайною проникливістю передає атмосферу міста, де панує смерть і підкреслює важливу деталь, що лише безнадія у такій ситуації рятує людей від паніки. Подібну аналогію у реальному житті ми спостерігаємо у 2020 році, коли лікарям у переповнених інфекційних відділеннях доводиться приймати надскладне рішення, кого підключати до апарату штучної вентиляції легень, а кому просто дозволити померти.

Однією з головних тем у творчості Камю є «абсурдність життя», яка проявляється у безпосередній близькість смерті, що протягом усього життя супроводжує людину. За «рецептом» Камю світ не повинен впадати у відчай, яким би марним та беззмістовним не здавалося життя. Світ повинен повернутися до радості та вдячності, натомість відкинути моралізаторство та осуд. Добрий погляд, який можна прочитати в очах людини, завжди буде могутнішим за будь-яку чуму. Для багатьох сучасних людей карантин подібний до воєнного стану і багато, хто порівнює епідемію з війною. Камю ж зобразив історію війни через метафору вірусу, в результаті його роман одразу ж після публікації став бестселером у Франції, де у матеріально скрутний повоєнний період продавали 100 000 примірників роману щороку.

Коли чума відступає з міста. Головний герой роману, лікар Ріє робить важливий висновок, який буде актуальним і для сучасного світу, чума ніколи не помирає, а нетерпляче чекає нового сприятливого часу. Епідемія закінчиться, люди знову зможуть повернутися до «нормального» життя і знову зануритися у споживання, ще з більшим ентузіазмом ніж до того, однак коли знову доведеться зіштовхнутися з вірусом чи війною, людство в черговий раз виявиться неготовим.

Читайте також: Вальтер Скотт "Квентін Дорвард"

Підтримати проект

poster