Бібліотеки в кіно: список для перегляду

18.09.2020

Переглядів: 1821

http://chytay-ua.com/

Бібліотеки… 

Який візуальний образ стає перед очима при цьому слові? Для кожного він буде свій. 

Комусь згадається маленька дитяча бібліотека поруч із домом, де мамина подружка-бібліотекарка видає тобі, такому серйозному у твої цілих 6 рочків, три тоненькі книжечки, з якими ти крокуєш по калюжах, підстрибуючи від передчуття неймовірних пригод, що їх невдовзі подарують тобі ці книжечки. 

Хтось пригадає сувору шкільну бібліотекарку, яка прискіпливо перевіряє, чи не помалював ти карикатурами видані на рік підручники.

А хтось, як і я, пригадає численні студентські вихідні, проведені за книгою. Найчастіше у вихідні мене можна було зустріти або в Лаврі (Лаврській історичній бібліотеці), або у Парламентській. Причому із останньою ціла історія. Верхній, її основний корпус знаходиться і нині біля Європейської площі, на краю вулиці Грушевського. Просто під вікнами цієї бібліотеки буремної зими 2013/14 відбулися перші гострі сутички, що потягли за собою перші смерті під час Революції Гідності. А другий, історичний, корпус бібліотеки розміщувався на Поштовій, до якої треба було або спускатися пішки, або чекати автобуса, що їздив тоді не частіше ніж раз на годину. 

Тож коли я чую слово бібліотека, одразу уявляю трохи задушливий, трохи запилений, але такий приємний запах старих фоліантів. Бачу, як маленькі цяточки пилу витанцьовують у сонячному промені, що пробивається крізь важкі оксамитові завіси, зібрані жорсткими канатами, яких, здається, століттями не торкалася рука людини. Подумки я перебираю вицвілі картонні картки із старовинними, вже не використовуваними шрифтами нині неіснуючих друкарських машинок. Бачу контури Лаври у вікні, чую щоп'ятнадцять хвилин довгий голосний передзвін. 

Але все це суб'єктивно і є лише спогадами одної людини, але у кожного ці спогади свої. От і в кіно теж відчувається, наскільки різні почуття живуть у серцях режисерів, які творять кіно про Книжкові храми. (Дуже подобається, коли саме так називають бібліотеки). 

Жодним чином не претендую на вичерпність чи енциклопедичність у перерахуванні усіх стрічок, де так чи інакше присутні сцени серед книжкових шаф і полиць. Просто спробую перелічити ті з них, яким вдалося створити візуальний образ, що западає в голову. 

Фільм 1. «Красуня і Чудовисько» (той, що мульт, 1991, реж. Гері Трусдейл, Кірк Вайз)

До чого тут бібліотеки. А згадайте. Там таки є сцена в бібліотеці. 

На що звернути увагу. Дивіться анімацію в оригіналі і буде вам естетичне і аудіальне щастя. 

Фільм 2. «Післязавтра» (2004, реж. Роланд Еммеріх)

До чого тут бібліотеки. Людство переживає апокаліпсис. Кліматичні зміни призводять до загибелі частини людства, причому ці кліматичні зміни починають свій хрестовий похід на х'юменіті чітко із Мангеттену. Бо це одвічне місце зустрічі усіх інопланетян, комет і прибульців. Події частини фільму відбуваються у бібліотеці, з чим і пов'язані найбільш дотепні епізоди фільму. 

На що звернути увагу. В цьому фільмі режисер ще не увійшов в раш (далі його понесе аж до епічної бульбашки "2012"). Тут ще подекуди зустрічаються цікаві думки і знахідки. Але. Але ви зверніть увагу на хлопчика і дівчинку, які рятуються і гріються серед усього цього феєричного кліматичного божевілля. Дівчинку грає Емі Россум. А хлопчика - ви тільки вдумайтеся - Джейк Джиленхол (який «Донні Дарко» вже пережив, а до «Горбатої гори» ще не доріс). 

Фільм 3. «Ім'я троянди» (1986, реж. Жан-Жак Анно)

До чого тут бібліотеки. Ну, тут без варіантів: ви і без мене знаєте, адже роман Умберто Еко знають усі і читали теж, мабуть, усі. А якщо раптом ні, то дія там закручується навколо бібліотеки, бібліотекаря і загадкової книги.

На що звернути увагу. На сера Шона Коннері і юного "падавана" Крістіана Слейтера. Так, останній знімався, будучи неповнолітнім. І так, нинішні правила таке забороняють, а тоді це було можливо. 

Фільм 4. «Американська історія жахів», 1 сезон

Один із найбільш стильних жанрових серіалів, який насправді більше драма, аніж горор. Із яскравими акторським роботами і естетизмом, що рве шаблони. Серіал затягує вже із титрів першого ж сезону. 

До чого тут бібліотеки. Ключова подія, навколо якої крутиться перший сезон, – це теракт у шкільній бібліотеці. Повірте, коли ви це побачите, шкільні бібліотеки не здаватимуться вам безпечними. А щоб вам ще більше це запало в голову, події відбуваються в 90х. Нірвана, Тарантіно і оце все. 

На що звернути увагу. Ну звичайно на сцену в бібліотеці! Відчуйте її. Переживіть разом із героями цей досвід. 

Фільм 5. «Вбий своїх коханих» (2013, реж. Джон Крокідас)

США, 40-ві роки 20 ст. Десь там далеко, у радіоприймачі, тріщать про Другу світову, а для нестримних талановитих юних бунтівників відбувається сходження у світ літератури. Хто ж ця молода команда? Певно, ви їх усіх знаєте і навіть читали: Аллен Гінзберг, Джек Керуак і Вільям Берроуз. Ключова подія, що й зав'язала сюжет в тугий вузол, – це вбивство. Вбивство, здійснене четвертим, неназваним тут мною їхнім другом. А там, де є юнацький бунт, де грають гормони і серце вистрибує з грудей, статися може все, що завгодно. 

До чого тут бібліотеки. Як неважко здогадатися, ці юні таланти дуже багато читали, а відповідно, і проводили час у бібліотеці. Саме тут виголошувалися маніфести, відбувалися зізнання і навіть дехто втрачав цноту. Дивіться  і відчуйте цей дух бунтарства. 

На що звернути увагу. На головних і другорядних акторів. Хто ж вони? На другому плані Бен Постер, Елізабет Олсен і Майкл (Декстер) Холл. Вони всі класні. Але. Але світло цьому фільму дали два виконавці: Деніел Редкліфф (Гаррі виріс і навіть грає роль 18+) і Дейн ДеХаан. От на останньому ми і зупинимося. Це його роль. Одночасне поєднання невинної світлої дитини і підступного брехливого маніпулятора, вбивці і жертви. Йому віриш на всі 100. Шкода, що його кар'єра якась непевна. 

Фільм 6. «Сім» (1995, реж. Девід Фінчер)

Число сім у назві – від семи смертних гріхів, визначених церквою. Невідомий убивця на власний розсуд карає жителів Міста, в якому завжди йде дощ… Два детективи займаються розслідуванням. Один з них Бред Пітт, інший – Морган Фріман. Фільм знятий у нуарному стилі, який затягує по самі вуха. 

До чого тут бібліотеки. Деякі сцени відбуваються в бібліотеці. Такій, класичній, із теплими лампами-грибами на великих масивних письмових столах. Із ліхтариками для підсвітки. Із чаруючою напівпітьмою. А за вікнами цілодобово ллє. Ллє без перерви. І під холодним дощем в сіро-чорному місті снують під чорними парасолями такі ж холодні злі втомлені люди. Відчуйте цей нуар. 

На що звернути увагу. Та в принципі, для тих, хто в темі, при почутому імені режисера (Фінчер) спускається гачок і фільм дивитися не просто варто, але і обов'язково треба. І так, через кілька років опісля цього твору Фінчер видав «Бійцівський клуб», у якого, як усі знають, перше правило…

Алла Міліневська

Люблю кіно в усіх його проявах. Трохи пишу. Намагаюся ділитися своїм кінодосвідом з друзями і тими, хто зі мною на одній хвилі

author photo