Бібліотечний читач

На полиці з підписом «Андрухович» стояла збірка есеїв «Диявол ховається в сирі». Обидва наклади осіли у приватних бібліотеках, хіба той, що у м’якій обкладинці, у когось трагічно розпорошився на окремі сторінки. Моєму здивуванню не було меж, коли я побачила цей скарб у бібліотеці публічній! Я переглянула листок повернення: там було лише два номери. Поті м взяла сусідку – «Московіаду», - і вже по вигляду зрозуміла, що цю книгу читали не один десяток разів. Значить, «Диявол…» ховався  саме для мене.

Зрештою, я таки опинилась по інший бік читацького формуляра. «Читач пішов з бібліотек!», - скажуть скептики. Так, випадковий читач важких довідників та масивних енциклопедій пішов. Монополія бібліотек на знання зникла з появою Вікіпедії. Але істинний читач лишився.

Істинний читач має звичку ходити до бібліотеки. Ймовірно, його сюди привели батьки і до підліткового віку він не мав власного абонементу. За роки спільних візитів він просто звик туди ходити. Ave вчителям літератури, що й досі видають учням списки читання на літо! Хочеш, не хочеш, а таки приходиш до найближчої бібліотеки  за «Тарасом Бульбою» чи «Робінзоном Крузо» десь у липні.

Істинний бібліотечний читач полюбляє жанрову літературу. Детективи, романи історичні, фентезійні, любовні та пригодницькі. Більшість із них - «книги-жуйки», зміст яких забуваєш перегорнувши останню сторінку. Їх читають, коли хочеться перезавантажитись і трохи очистити голову від стресу, що накопичився за день.

Мотиви бібліотечного читача досить тривіальні – він економить гроші. Якщо читаєш щонайменше 4 книги на місяць, мусиш викласти кругленьку суму, а взяти такий стосик в бібліотеці – безкоштовно.

Чи є у бібліотеці «висока полиця»? Звісно! Саме там я відкрила для себе Ольгу Токарчук, Яцека Денеля, Мартіна Поллака, Тімоті Снайдера. Дещо навіть придбала опісля, щоб мати під рукою. Хочеться перечитати класику? Тут теж все є! Ще й різними мовами, часом в оригіналі, в різних перекладах. Підіть на влови до найближчої публічної бібліотеки і вона, обіцяю, вас здивує.

P.S. На жаль, бібліотеки не розкошують, особливо на периферії. В деяких селах бібліотеки відчинені лише у світлий час доби, бо там немає електрики. Якщо раптом вам на очі трапиться інформація про збір книг для сільських бібліотек, не ігноруйте. Книги, які ви вже прочитали і не бажаєте тримати у себе, там обов’язково знайдуть  нових читачів!