Функціоналізм в родині Крушельницьких

10.07.2020

Переглядів: 253

http://chytay-ua.com/

Коли будуються міста враховується рельєфність місцевості, перспективи сполучення між іншими містами, комфортність природних умов. Міста будували, будують і будуть будувати зажди для людей. Кожний камінь тут покладений для того, щоб жителі хотіли тут жити. Міста – це завжди про людей. Саме вони є головною ниточкою, яка з’єднує вулиці з проспектами, площі з парками, будинки з кав’ярнями, залізниці з аеропортами.

Кожна така будівля зберігає усі історії її мешканців. Будинки стоять мовчазними століттями, але ніколи не безмовними. Їхні стіни зберігають тисячі історій, миттєвості радості, хвилини суму. Будь-якої миті готові поділитися цими розповідями з охочими. Щоб їх почути, потрібно читати  будинки. Як і для чого його побудували саме на цій вулиці. Хто будував, а хто замовляв будівництво. В якому стилі побудований і чому саме такі деталі оздоблення були використані.

Архітектура ніколи не стояла осторонь від змін які відбувалися у світі. Вона завжди тонко відчували навіть найменші хвилювання історії. Надзвичайно чітко розуміла чому і для чого потрібні зміни. Як правильно використовувати нововведення. Адже архітектура відповідає на питання – як зробити так, щоб людина повністю контактувала з будинком. 

“Дім на Кв’ятківці був домом любові” – пише у книзі спогадів «Рубали ліс» Лариса Крушельницька. В родинному домі Крушельницьких збиралася львівська інтелігенція міжвоєнного Львова. “На Кв’ятківці (тепер вул. Ген. Грицая) не переводились гості…Не зважаючи на різні політичні погляди, вони мирно поміщались за різьбленим гуцульським столом у вітальні…Були серед них і політичні діячі – Кость Левицький та Михайло Рудницький, від Василя Стефаника і Василя Щурата до Миколи Колесси. Нечасті, але дуже цікаві були візити на Кв’ятківку Софії Яблонської, жінки мандрівника, котра об’їздила весь світ.”

Будинок Крушельницьких знаходиться в мальовничому районі міста, де немає елегантних сецесійних, помпезних барокових чи чітких ренесансних будівель. Тут між гущею густих зелених дерев можна побачити стримані та сірі будинки. І саме ось ця сірість і непоказність відвертає увагу від будинків в стилі функціоналізму. І дарма. Щоб побачити естетичність цього стилю, потрібно занурюватися в деталі. Функціоналізм – це про внутрішню красу.

Світ змінила війна. Після усіх жахіть людям хотілося відчувати щастя, радість і, як би банально не звучало, простоти. І архітектура відгукнулася на це прохання. Тут відбулася своєрідна революція. Архітектори шукали мінімалізму і стриманості. І функціоналізм знайшов шляхи, як це влаштувати. Війна виразно дала зрозуміти, що важливо, а що ні.

Будинки –  це перш за все про комфорт і світло. Усе для людей. Більше не потрібно відчувати себе маленькою піщинкою у власному помешканні. Зміни відбулися як в розумінні планування внутрішнього простору квартир, так і в розумінні будинку в урбаністиці міста. Нові матеріали, течії, форми, нова естетика і нове бачення. Своєрідний протест серед залишків старої архітектурної епохи. Усе це функціоналізм.

І саме в такому будинку проживала Лариса Крушельницька,  відомий археолог, доктор історичних наук, професор і почесний директор бібліотеки Стефаника. Жінка-археолог, яка провела понад 50 археологічних експедицій,  і як підсумком 206 досліджень, більше як  170 із них опубліковані. Вона відкрила близько 60 пам’яток минулого. Її мама –  Галина Левицька, відома піаністка, батько Іван Крушельницький – поет, художник та мистецтвознавець, який походив з відомої галицької династії. Її дід Антін Крушельницький – видавець, міністр освіти УНР. А бабця Марія Крушельницька – акторка театру, драматург і  публіцист.

Будинок в якому жили Крушельницькі чудовий зразок тогочасного архітектурного стилю. Зовні не видно пишного декору, але і не потрібно, адже тепер це не головне. Навіть тиньк не відблискує на сонці. Це було чи не єдиним декоруванням фасаду в часи функціоналізму. Такий собі дозволений кіч. Чого є багато тут, так це вікон. Адже усі кімнати мають бути освітлені. Більше не потрібно жертвувати комфортом заради показної краси. “Архітектура заради фасаду” – це не про будинки в стилі функціоналізму.

Вигнуті поручні, чіткість ліній, правильні форми, залізобетонні каркаси та бокові балкони –  саме так виглядають будинки нової епохи архітектури. Не варто жертвувати комфортом мешканців будинку заради оточення себе надмірністю в плануванні будівель. Люди зробили переоцінку власних цінностей, бачення цього світу і себе в ньому. Новизна і бажання змін призвела до того, що в містах по іншому почали сприймати житлові зони.

Місто – це вулиці, будинки та люди, які співіснують століттями. І Львів не виняток. Життя міста невідривно пов’язане з цими бетонними, кам’яними й цегляними конструкціями. Їхні деталі допомагають зчитувати  історію міста. Кожен будинок збудований за певними правилами подій і історій. І коли зупинившись біля будинку на вул. Ген. Грицая бачиш вхід в під’їзд з вікном правильної форми, потрібно підійти прямо туди. Усе продумано до дрібниць.

Геометричні форми, використання сучасних будівельних матеріалів і конструкцій: металу, залізобетону – відчуття себе своїм у власному будинку. Багато вікон – усі кімнати мають тонути в сонячних промінцях. Фасад не головний, уся краса в простоті й комфорті. Громіздкі балкони – більше світла веде до оптичного збільшення помешкання.

Нові підходи до планування і будівництва міста були спричинені бажанням людей сприймати себе важливою частиною його життя. Львів швидко змінювався, і на карті міста з’являлися райони де усі будинки були непоказними. Але їхня простота з однієї сторони, і зрозуміле планування квартир, з іншої сторони, приваблювало львів’ян. І серед них були й Крушельницькі.

…"Пригадую довжелезний балкон, такий же коридор, від якого на два боки розходились кімнати. Їх було багато, десять чи одинадцять (тепер помешкання розділене на кілька квартир)", – згадує Лариса Крушельницька.

Архітектура завжди буде змінюватися і ми будемо свідками нових течій. Але функціоналізм залишиться тим стилем, який показав, що простота це завжди красиво. Головне знайти правильні лінії і форми.

Мар`яна Паславська

Редактор рубрики Інтерв'ю, адмін Facebook, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo