#Нотатки військового. Дрон, майже за всі гроші світу...

16.11.2022

Переглядів: 31

http://chytay-ua.com/

- «Бачу теплі плями у центральному будинку, прийом», - продублював я в рацію інфу. 

- «Скоріше за все - за день нагрілася цегла і тепер віддає тепло, руху не видно», - додав Капрал і я знову продублював дані командуванню. 

- «Прийняв, за годину знову піднімайте пташку та оглядайте, прийом», - почувся з рації голос командира.

- «Плюс».

Ми завершили зв’язок та повернули пташку «додому». Наш аутел з тепловізором не сканувався аероскопами(прилад для відстеження дронів DJI), тому ми майже не відходили від позиції, яку обрали для ночівлі. Через постійні обстріли вдень, наш взвод не зміг приїхати вчасно, а спробувати зайняти необхідні позиції в сутінках було небезпечно.

Цю ніч нам доведеться провести тут - у водостічній бетонній трубі, яка простягнулась під трасою на Бахмут. Ми знаходились за 700 метрів від позицій, які, ймовірно, вже були захоплені ворогом. Часу на окопування не було, адже нам поставлено одразу дві задачі - щогодини робити аеророзвідку дроном та прикривати основні сили з фронту. Якщо б в наш бік йшла ворожа ДРГ(диверсійно-розвідувальна група), то першими їх зустрічали б ми. А крім цього, ще треба якось поспати, адже завтра буде штурм і треба щоб мозок хоча б трішки працював. 

- «Будемо спати по дві години, але в разі чого - відразу будимо один одного. Хочеш спати першим чи другим?», - запитав Капрал. 

- «Взагалі без різниці, все одно не виспимось. Полюбе арта або танчік вночі розбудять», - відповів я. 

- «Тоді я перший», - сказав Паша і почав мостити собі нічліг, - «Але спочатку давай повечеряємо».

Ми розігріли сухпайки карбідом і компенсували добову норму калорій, адже цілий день прожили виключно на воді. 

***

Ця ніч була тихою: декілька разів міномети відпрацювали по сусіднім позиціям та десь здалеку в сторону ТЕС відстрілявся танк і поїхав на перезарядку. Зранку планувався захід на очисні споруди, але ми майже не мали інформації, що там відбувається і чи є там ворог. Навіть якщо там нікого немає, то цілком можливо, що нам там приготували багато сюрпризів у вигляді розтяжок та мін. Радує хоча б те, що разом з нами мають зайти хлопці з розвід взводу. Тоді, під впливом старих фільмів та книг про розвідників, мені здавалось, що це якісь надзвичайні люди з надможливостями…

***

- «Прокидайся, розвідка вже приїхала, скоро буде штурм», - розбудив мене Капрал і я швидко зібрався. По суті, і збирати не було чого - у нас з собою був лише один спальник, два дрони та чотири сухпайки, два з яких ми успішно з’їли на вечерю. 

- «Поснідаємо?»

- «Поранення краще отримувати на голодний шлунок», - пожартував старшина, який перебіг трасу та застрибнув до труби, - «Беріть дрони і йдем. Ви сьогодні за пультом, будете коригувати наш прохід. Штурмувати буде тільки розвідка і ми з командиром».

З однієї сторони ми засмутились, що не підемо на ближній контакт, тим більше, що це мало бути «легкою прогулянкою», а з іншої - розуміли, що якісна аеророзвідка може зберегти купу життів, тому швидко дістались до «дронового аеродрому» та приготувались до польотів.

Я дістав телефон, щоб хоча б написати смс рідним, але дива не сталося - зв’язку не було, ворожі РЕБи глушили все навколо на багато кілометрів. 

***

- «Перша, друга, третя група, вперед!», - пролунав наказ і декілька груп з різних напрямків вирушили в сторону очисних.

Весь цей час наша пташка була в повітрі, а ми підказували хлопцям куди треба звернути, де перевірити, а де «чисто». Все як в американському кіно про «морських котиків». Ніколи б не повірив, якби мені сказали, що я буду робити так само та ще й в українській армії. 

- «Залишилось три крайні будівлі. Хлопці, перевірте», - пролунав наказ ротного. 

- «Дуже слабий зв‘язок, але спробуємо». Дрон постійно втрачав конект з пультом і нам доводилось періодично змінювати позицію та підходити ближче до захопленої позиції або підійматись вище та залазити на залізні труби, які тягнулись від самої ТЕС аж до очисних і далі. 

- «Бляяяяя!!!!»

- «Що?»

- «Connection lost»

- «Ідем ближче, може спіймаєм», - сказав я та додав в рацію,- «Командир, ми втратили пташку, ви самі»

Ми змінювали позицію до тих пір, поки не зрозуміли, що це марно - дрон був втрачений. Проте, ми сподівались, що він десь сяде і ми зможемо його забрати. Ми доповіли керівництву, що йдемо на пошуки і вирушили тим же маршрутом, що і наша розвідка. Пройшовши пів кілометра очеретами, які поросли довкола труб, ми вийшли на місце, де нас зустрів перший розвідник. 

- «Хлопці, тут всюди чисто, кацапи не роздуплились, що тут наших немає і не зайшли сюди. Залишились тільки ті три дальні будинки, туди пішли ваш ротний з старшиною та розвідниками. А ви куди взагалі?»

- «Ми загубили дрона десь над полем, йдемо шукати»

- «Ааа, ну ок. Тільки обережно, бо за тим перехрестям вже кацапи»

Дорогою на поле ми побачили наших хлопців, що повертались з дальніх будинків. Ми перекинулись поспіхом парою слів та розійшлись. Пройшовши через густі зарослі та перелізши два глибокі яри, ми все ж дісталися поля і почали досліджувати ймовірне місце падіння аутела. Ми шарились там майже годину, але від дрону не було і сліду. 

- «Можемо завтра політати тут мавіком та спробувати знайти згори. Помаранчевий дрон має бути видно на зеленому полі», - запропонував я.

- «Іншого виходу і немає», - з сумом відповів Капрал, адже це був його дрон майже за всі гроші світу. 

Повертаючись в «трубу» ми побачили наших хлопців зі взводу, які вже переносили речі на «очисні» та готувались займати оборону в цьому секторі.

Наступного дня ми знову будемо на цьому полі, але вже не в пошуках дрона, бо наша місія буде набагато важливіша.

Читайте також: #Нотатки військового. Виїзд із Семигір'я

Підтримати проект

Ігор Ганненко

Командир відділення 47-ї окремої штурмової бригади

Телеграм-канал автора

author photo