#Нотатки військового. «Майже всі дістали сигарети та закурили...»

14.12.2022

- «Хлопці, Кота не довезли. Помер в машині», - повідомив нам хтось з тих хлопців, що приїхали з «великої землі».

Ми сиділи на центральній СПшці, яка була чимось типу локального «командного пункту» та базікали про різну фігню, яка тепер не мала значення. Тепер кожен думав про смерть бойового товариша. І нехай навіть ви вперше в житті потисли один одному руку в день загибелі - все рівно складно це сприймати. Це лише в статистиці Генштабу сприймається легко: «…щодня гине від 50 до 100 військовослужбовців…», але як тільки ти побачив обличчя людини, просто привітався або навіть випив кави - все. Тепер образ цієї людини буде постійно з’являтись в твоїх думках та спогадах. В тисячі разів гірше, коли гинуть більш близькі люди, з якими ти неодноразово ловив моменти щастя та моменти відчаю.

- «Він був у дуже тяжкому стані. Це взагалі диво, що ми змогли його звідси витягти живим», - продовжив боєць - «у нього лишились дві доньки…».

Майже всі дістали сигарети та закурили. Чомусь, набагато простіше сприймати всі жахіття війни через густий дим, він ніби ховає в собі все те, що не бажають бачити твої очі. Навіть ті, хто в цивільному житті ніколи не палили, впадають у тютюнову залежність.

- «Хлопці, якщо ми вже не плануємо просуватись вперед, нам треба прикрити фланги, бо вести оборону на 270 градусів одним лише взводом буде складно. Поговорю про це з командиром», - перервав тишу Амур, який розумів, що просунутись далі нам вже не вдасться.

Після нашого невдалого штурму ворог точно посилив оборону й мав би замінувати стежки, якими вдалось підійти до них непоміченими. Ми знали про це, адже вдалось захопити ворожу рацію та потім деякий час слухати їхні переговори. Треба буде шукати нові напрямки для удару, шукати слабкі місця, а це може зайняти багато часу або ж виявиться, що слабких місць немає.

Всі це розуміли, але ніхто не хотів довго затримуватись на одному місці, та все ж почали облаштовувати позиції з розрахунком на довгу позиційну війну…