5 (не)головних романів від великих

14.03.2021

Переглядів: 370

http://chytay-ua.com/

У кожного великого письменника є свій унікальний та визначний твір. Ті, хто знайомі з творчістю такого письменника поверхнево, дуже часто асоціюють для себе автора з його головною працею або з його magnum opus, як це заведено називати у латинській традиції. В той час, як інші, не менш вартісні книги, перебувають у затінку слави найвизначнішого твору.

Так, поза увагою читацької спільноти можуть залишитися хороші книги, які не дочекаються своєї черги, оскільки вони не дуже часто потрапляють у списки мастрідів. Ми з редакцією вирішили пригадати творчість великих письменників і виділити в ній книги, які не стали magnum opus.

Редакція Читай ділиться своїм суб'єктивним списком великих книг, які ні чим не поступаються більш розкрученим романам і які ми рекомендуємо вам до прочитання.

Христина Пошелюжна: Джоан Роулінґ, серія детективів про Корморана Страйка

Найперше Джоан Роулінґ відома як основоположниця магічного світу Гаррі Поттера. Світове визнання, низка нагород, очолювання різноманітних рейтингів, наклади тиражем понад 400 млн примірників – тільки верхівка айсберга літературного мультиверсу хлопчика зі шрамом. Слово маґл уже давненько увійшло у загальний побут, а усі непрощенні закляття стали словами-паролями у багатогранний чаклунський світ, який об’єднав мільйони людей з усіх куточків світу. Серія книг про Гаррі Поттера - не просто magnum opus творчості Дж.К.Ролінґ, це одна із найголовніших історій усієї літератури.

Дехто каже, що популярність серії детективів про Корморана Страйка («Кувала зозуля» (2013), «Шовкопряд» (2014), «Кар'єра лиходія» (2015) і «Бентежна кров» (2020) зумовлена розкриттям справжнього імені автора, прихованого під псевдонімом Роберта Ґалбрейта. Безумно, продажі «Кувала зозуля» виросли до перших позицій після того, як з’ясувалося, що Роберт Ґалбрейт – це Джоан Роулінґ власною персоною. У детективних романах про ветерана війни Страйка, який розслідує у приватному порядку низку загадкових смертей, немає нічого спільного з чаклунським світом. Утім, це самобутні, захоплюючі детективні романи, які цілком заслуговують на власну вдячну аудиторію читачів. 

Війна залишила Корморану Страйку декілька шрамів, а дещо відібрала, попри те – не притупила його гострий розум і жагу до відгадування загадок, докуповування до істини. Дещо похмурий інтроверт, який здатний знаходити смішне навіть у темних місцях. Такий собі Еркюль Пуаро нашого часу – з відмінною інтуїцією, типовим британським гумором та феноменальною здатністю потрапляти у різноманітні халепи. Корморан Страйк не залишить читача байдужим, переконана.

Оксана Пелюшенко: Антуан де Сент-Екзюпері "Планета людей"

Як тільки хтось каже «Антуан де Сент-Екзюпері», важко стриматися і не продовжити «Маленький принц». І це, якщо чесно, трохи образливо, бо в Сент-Екса є ще дуже хороші, хоч і менш відомі книги. І я зараз не про «Цитадель», а про «Планету людей».

Фактично, це збірник оповідей і нарисів, кожен з яких – окрема історія, яку Сент-Екс або від когось почув і трохи доповнив, або сам був її учасником. Об’єднує їх, як і більшість книг автора, небо, пілоти і літаки. А ще це історії про людей з особливими долями, які пройшли через важкі випробування і вистояли проти не однієї бурі. І тут все, як любить Екзюпері: трішки відсторонений стиль, без повчань і суб’єктивностей, люди, якими вони і є: хоробрими, самовпевненими, впертими, низькими і непереможними – зрештою, звичайними. Їхні історії відбуваються на різних континентах, але вони всі неминуче дивляться в небо.

В «Планеті людей» є глава, де Сент-Екс розповідає, як його літак зазнав аварії в пустелі. Бак розбився, води майже не залишилося, та й провіанту теж. Екзюпері з механіком, геть знесилені і виснажені, йшли пустелею, день змінювався ніччю, піскам не було видно ні кінця ні краю. Дуже скоро нещасних почали мучити міражі…

А через 5 років Антуан де Сент-Екзюпері напише «Маленького принца», історію про пілота, який зазнав аварії в пустелі, і йдучи нею, геть виснажений і знесилений, зустрів дуже незвичного і особливого хлопчика. Хоча до кінця так і не зрозумів – а чи справді то була дитина, чи, можливо, лише пустельний міраж…

Мар'яна Паславська: Стівен Кінг "Ловець снів"

Стівен Кінг дуже популярний письменник. Його книги перевидаються, виходить неліченна кількість фільмів та серіалів за мотивами романів. Кінгове “Кладовище домашніх тварин”, “Сяйво”, “Керрі” і “Темна вежа” стали культовими. Навіть не читаючи їх, більшість знають сюжет і характери головних героїв. Ці книги завжди можна знайти в списках – "Топ найкращих книг короля жахів", "Що почитати Стівен Кінг?". Без сумніву це грандіозні книги і варті того, щоб про них усюди писали. Але, я, як фанат Кінга, і людина, яка прочитала приблизно 30 його книг, хочу вам порадити книгу, про яку часто забувають. Це – “Ловець снів”.

"Ловець снів" був написаний у 2001 році. Вже у 2003 році за мотивами роману був знятий фільм. Такий собі фільм, якщо чесно. Але от книга, це те, що варто читати. Кінг в усій красі описав найжахливіші страхи людей. А хто, як не Стівен Кінг уміє це робити. Уся атмосфера книги, це суцільна напруга і очікування що, саме зараз станеться щось мерзенно жахливе. 

Для мене це недооцінена книга короля жахів. Я її раджу читати усім, хто тільки починає знайомитися зі світом Кінга.

Станіслав Бондар: Умберто Еко "Бавдоліно"

Шанувальники літератури знають Умберто Еко, як інтелектуала, обдарованого письменника та людину з вишуканим почуттям гумору. "Ім'я рози" визнано не лише opus magnum італійського письменника, а ще й цю книгу називають одним з найкращих романів кінця ХХ століття. Тому не дивно, що й екранізація "Імені рози", яка з'явилася у світ 1986 року, теж стала культовою. 

Для тих, хто прочитав цей роман або бачив фільм і захопився середньовічним світом, який так докладно і ретельно описує Еко у своєму головному романі, рекомендую прочитати інший роман про Середньовіччя - "Бавдоліно". Цей роман було опубліковано в 2000 році, через 20 років після "Імені рози". 

"Бавдоліно" за своєю формою - це роман-гра, який написаний у кращих традиціях постмодерного роману. Читач має унікальну нагоду, разом з головними героями роману, вирушити у пригодницьку мандрівку в пошуках царства пресвітера Йоана. Завдяки письменницьким містифікацям Еко ця подорож буде мережтивом реальності та вигадки. Разом з героями, які є дурисвітами та авантюристима, читач пройде через великчезну кількість важливих історичних сцен (серед яких є вторгнення хрестоносців до Константинополя), через велику кількість богословських, філософських та наукових дискусій, що мали місце у Середні віки.

"Бавдоліно" - це чудова книга з якої можна розпочати знайомство з творчістю Умберто Еко (так було у моєму випадку), в той самий час це роман, який вас не розчарує, якщо ви вже прочитали інші більш відомі романи італійського письменника.

Слава Славський: Ернест Гемінґвей «Мати і не мати»

Magnum Opus Гемінґвея для більшості є  “По кому подзвін”, хтось скаже  “Старий і море”, і точно будуть ті, хто назве “Прощавай зброє” головним твором автора. Однак мало хто в цьому контексті згадає роман “Мати і не мати” - історію рибалки Гаррі Моргана, жорстоку і знайому багатьом. Дана історія спочатку побачила світ як три різні короткі оповіді, які з часом стали повноцінним романом.  

Ця книга така ж “чоловіча”, як і більшість романів Гемінґвея, коли доля звалює на плечі сильних чоловіків тяжку ношу. Роман можна назвати соціальним, адже головний герой іде на ризик через скруту, йому потрібно годувати сім'ю, а на офіційних роботах платять копійки. На одному сюжеті квадратному тут бідність і багатство, обман і нелегальний заробіток, випивка та подружнє життя. Художнє, трохи критичне, відображення американсько-кубинської дійсності 30-х років.

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

Редакція Читай.ua

Редакція сайту Читай.ua

author photo