5 книг про міста, країни й континенти

16.06.2021

Переглядів: 289

http://chytay-ua.com/

Літо — час для подорожей. Постковідний світ потрохи повертається в нормальний ритм. Країни відкривають кордони, люди повертаються на роботу, а значить знайдеться час і бажання для мандрівок. Близьких чи далеких — байдуже. Головне почати рух. Ми вирішили надихнути вас і себе та склали список книг написаних про країни, міста, континенти, менталітети, світогляди і філософію подорожей.

«280 днів навколо світу». Артемій Сурін

Це мандрівка довжиною в шість континентів. Крізь усі часові пояси і понад 40 країни без авіаперельотів. Це книга про давню дитячу мрію, яка стає реальністю. Погодьтеся, така мрія є у багатьох із нас, однак лише одиниці наважуються її здійснити. Книга написана в 2 томах. У 1-му описані мандрівки Європою, Африкою, Північною і Південною Америкою. У другому — Антарктида, Австралія та Азія. Книга точно надихне вас пакувати рюкзак і вирушати за межі звичного простору. Подібна подорож сповнена не лише позитивних емоцій, нових відкриттів і безкінечного руху вперед, але і небезпек. Наприклад, звинувачень в  шпигунстві в іранському суді, коли не розумієш мови і не маєш адвоката, а замість перекладача випадковий водій таксі. Саме з цієї інтригуючої історії, яка сталася з автором, починається книга.

«Гебан». Ришард Капустінський

Чим і як живе постколоніальна Африка? На це питання відповідає відомий польський журналіст і письменник Ришард Капустінський. «Цей континент занадто великий, щоб його описати» — пише автор, однак в нього це вийшло дуже непогано, судячи з відгуків на книгу. Він кілька десятиліть подорожував цим континентом, починаючи з 1957-го року і зрозумів, що Африка — це дуже широке і сукупне явище. Воно об'єднує в собі багато приємних і не дуже складових.

Гебан - це історія еволюції Африки, історія її жителів, часто драматична і несправедлива, у другій половині 20-го століття. Автор любив їздити випадковими вантажівками, мандрувати з кочівниками в пустелі, гостювати у селян тропічної савани. Ця книга більше про людей ніж про континент.

Читайте також: 5 книг літа 2020 року

«Мандрівки з Боготи». Том Файлінґ

Які асоціації виникають у нас, коли ми чуємо слово Колумбія? Кокаїновий бізнес, Пабло Ескобар, кава, бідність. Том Файлінґ підтверджує, що такі асоціації виникають не просто так. Хоча відправився він туди, щоб на власні очі побачити зміни, які відбуваються в країні. Після колоніального минулого зовнішніх і внутрішніх воєн, які насправді мало цікавили європейців, наставав мир. Нова Колумбія переживала становлення завдяки рішучий внутрішній політиці та іноземними інвестиціями. Однак позбутися минулого — це не проста задача для кожного, і для країни в цілому.

Це знову історія більше про людей і політику, ніж про мандрівку. Вона про такі зміни, після яких ця, в недалекому минулому небезпечна та кокаїнова держава, стала привабливою для туристів з усього світу. Нелегка трансформація, яку британський журналіст описує у формі подорожей новою Колумбією.

«У дорозі» та «Волоцюги дгарми». Джек Керуак

Подорожі автостопом — що може бути авантюрнішим? Ти ніколи не знаєш точно, до кого сідаєш у авто. Джек Керуак часто мандрував саме в такий спосіб. «У дорозі» — це художнє відображення його мандрівок Сполученими Штатами та Мексикою. Переступивши поріг свого дому він мав при собі лише п‘ятдесят баксів і невеличку торбу з одягом. Подорож заради подорожі, спонтанний шлях від якого отримуєш задоволення на межі з божевіллям, нові люди, місця, емоції, легкі наркотики і відчуття абсолютної свободи. Стан коли гориш, але згораєш.

«Волоцюги дгарми» Про той самий шлях життя в дорозі, однак із серйознішою місію духовного збагачення. Після цієї книги частина американського суспільства відкрила для себе буддизм. Хоча деякі прихильники цієї ідеології критикували роман. Тому що головні герої книги, ці хіпстери-бодхісаттви, дуже відрізнялися від звичних буддистів Тибету чи інших країв.

«Рік у Провансі». Пітер Мейл

Перша книга автора із серії про Прованс. Найкраща туристична книга 1989 року. Пітер Мейл переселившись з туманного Альбіону на берег лавандового моря, починає вести щоденник, який згодом стане літературним бестселлером. Цю подорож можна назвати односторонньою, адже, облюбувавши місцевість, Мейл проживе тут 25 років, аж до смерті.

Книга наповнена любов‘ю до звичайних людських радостей, насолодою від життя в чистому вигляді. Моментами автор здається найщасливішою людиною на Землі, і можливо така думка не далека від істини. Він не лише описує життя в Провансі, але і особливості французької культури, звичок і традицій.

«Я жив у багатьох місцях: в Лондоні, в Нью-Йорку, на Барбадосі, на Багамах. Але ніщо не зрівняється з Провансом» - стверджував автор.

Читайте також: Пітер Мейл: Прованс як стан душі

Слава Славський

Адмін Telegram, Facebook, книжковий пропагандист. 

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster