Славенка Дракуліч «Вони б і мухи не скривдили»

09.10.2022

Переглядів: 180

http://chytay-ua.com/

«...Чому ж цей милий рибалка врешті почав страчувати в'язнів?»

Чи розпізнаємо ми вбивцю, зустрівши його за повсякденними життєвими справами? У більшості випадків люди, яких судили за жорстокі воєнні злочини в колишній Югославії, у повсякденні виглядали непримітно. Хтось полюбляв рибалити, хтось залюбки допомагав сусідам і співмешканцям, водив дітей до школи. Вони нічим не відрізнялися від тих людей, з ким ми стоїмо у черзі супермаркету. А потім їх наділили владою, дали до рук зброю, і вони перетворилися на вбивць. Чи все ж таки потенційні вбивці жили у них завжди? Це одне із найважливіших питань, на яке намагається знайти відповідь Славенка Дракуліч у своїй книзі «Вони б і мухи не скривдили. Воєнні злочинці на суді в Гаазі».

Югославська війна – на момент написання книги, – найбільший військовий конфлікт у Європі після Другої світової війни. Ідеології та політики, які розпалювали міжетнічну ненависть, призвели до смерті сотень тисяч людей: хорватів, сербів, боснійців, албанців, мусульман та християн. Проявлена жорстокість на цій війні нічим не поступається нацистським чи радянським режимам: знищували цілі села, розстрілювали сотнями, ґвалтували й продавали людей у рабство. Колишні сусіди ставали ворогами. Природу швидкого розпалювання цієї ворожнечі досліджують і вивчають до тепер.

«Влада на над чиїмось життям і смертю, може впливати сильніше, аніж будь-який наркотик.»

Славенка Дракуліч була присутньою на судових засіданнях під час трибуналу в Гаазі щодо тих воєнних злочинців, яких вдалося арештувати. Серед них як звичайні виконавці, поліцейські та військові, так і генерали та навіть колишній президент Югославії й Сербії Слободан Мілошевич. Роль останнього є надзвичайно великою в усьому, що сталося. Авторка уважно вдивляється в їхні обличчя, слухає їхню мову, щоб знайти відповіді на поставлені вище запитання. Деякі з підсудних так і не усвідомили власних звірств, вважаючи, що не могли вчинити інакше. Не могли не стріляти у потилицю людям зі зв‘язаними руками, лише за те, що вони іншої національності чи віри… Не могли не ґвалтувати дівчат, а потім продавати їх іншим солдатам…

Описані події дуже нагадують сьогоднішню росію, яка так само видає брехню за правду, яка виправдовує свої дії придуманими міфами та пропагандою, яка скоює воєнні злочини на нашій землі. Не дивно, що саме в Сербії багато хто підтримує геноцид і війну росії проти України. Це ще раз підтверджує думку, що велика кількість сербів не навчилася на власних помилках.

«Вони б і мухи не скривдили» – це реальна історія про те, як стають воєнними злочинцями. Про те, на що здатні люди у найгірших своїх проявах. Про жорстоку трансформацію. Про те, як може бути, якщо не завадити розвитку авторитаризму у своїй країні. Про найтемнішу сторону людської істоти.

Читайте також: Славенка Дракуліч «Кафе «Європа». Життя після комунізму»

Підтримати проект

Слава Славський

Головний редактор, книжковий пропагандист

Сторінки автора у соцмережах: Facebook , Twitter , Instagram

author photo
poster