Корейська хвиля (халлю) – «м’яка сила» Країни Вранішньої Свіжості

08.12.2021

Переглядів: 688

http://chytay-ua.com/

Після дещо неочікуваного, але без перебільшень величезного і вибухоподібного успіху південнокорейського серіалу «Гра в кальмара» (Squid Game) термін халлю (буквально – корейська хвиля) почав все частіше з’являтися у заголовках і статтях провідних світових видань. 

Для когось така корейська культурна експансія – це лише про K-pop музику, фільми і дорами (узагальнена назва для корейських, японських, китайський та й загалом азіатських серіалів). 

Економічні та аналітичні видання розглядають феномен халлю значно ширше. Корейська хвиля в їхніх матеріалах – величезна індустрія, яка приносить Країні Вранішньої Свіжості мільярдні прибутки. Цим терміном вони окреслюють вибуховий ріст глобальної популярності культурної економіки Південної Кореї, яка експортує поп-культуру, розваги, музику, телевізійні драми, фільми, онлайн-ігри, моду на одяг і їжу, а заразом «підтягує» і суміжні галузі: туризм, медицину, легку промисловість, індустрію краси та відіграє немалу роль в контрольованому формуванні позитивного іміджу країни в світі.

Південна Корея — чи не єдина країна, яка ставить за мету стати провідним світовим експортером популярної культури як прояву своєї «м’якої сили». Цей термін, запропонований у 1990 році політологом з Гарварду Джозефом Наємом, використовується на позначення впливу, який країна просуває через власний імідж, а не через грубу силу (військову чи економічну). Прикладом м’якої сили є те, як США привчили світ купувати їхні джинси Levi’s, Apple iPhone, сигарети Marlboro, безалкогольні напої Coca-Cola та голлівудські фільми, перетворюючи їх в частину власного глобального бренду.

Халлю спочатку поширився в Китаї та Японії, пізніше у всій Південно-Східній Азії та низці інших країн, де продовжує мати сильний вплив. У 2000 році була частково знята 50-річна заборона на обмін популярною культурою між Кореєю та Японією, що породило сплеск цікавості до корейської масової культури серед японців, а влада Південної Кореї почала направляти промоутері для просування та популяризації своїх телевізійних програм і культурного контенту в кількох країнах. 

Халлю став справжнім благословенням для Кореї, її бізнесу, культури та іміджу країни в цілому. З початку 1999 року Корейська хвиля стала одним із найбільших культурних явищ у всій Азії. Ефект від халлю був величезним: у 2004 році він приносив 0,2% ВВП Кореї (приблизно 1,87 мільярда доларів). В 2019 році даний культурний феномен приніс економіці Південної Кореї вже близько 12,3 мільярда доларів.

За останні два десятиліття Південна Корея стала багатою і дуже футуристичною. У 1965 році її ВВП на душу населення був меншим, ніж у Гани. Сьогодні Корея входить до 15-ки найбільших економік світу.

Передумови появи Корейської хвилі

Слово «халлю» світу подарували китайські журналісти, вперше використавши його в 1999 році. Це збірний термін, який використовується для позначення феноменального росту популярності корейської культури в цілому та її поп-культури зокрема.  

Регіональні ЗМІ пов’язують походження халлю з кількома фільмами та телевізійними драмами, які вийшли на екрани в 1999 році. Стрічка «Шірі» (Shiri) була першим фільмом нового південнокорейського кінематографу і фактично «обличчям» Корейської хвилі того часу, ставши надзвичайно успішною у країнах Південно-Східної Азії. Далі у 2000 році була драма «Осінь у моєму серці» (Autumn in my heart), комедія «Моя нестерпна дівчина» (My Sassy girl) у 2001 році та дорама «Зимова соната» (Winter Sonata) у 2002 році. 

Усі вони стали дуже популярними не лише в Кореї, а й у Сінгапурі, Японії, Тайвані, Гонконгу, Китаї та В’єтнамі. Успіх цих розважальних продуктів масової культури викликав величезний шум та спровокував інтерес до всього корейського. Регіональні медіа швидко відчули нову хвилю й колективно оголосили про народження халлю.

Постер фільму "Шірі" 1999 р.

Однак, передумови для появи халлю склалися дещо раніше і включають п’ять основних факторів

Зняття заборони на закордонні поїздки для корейців. Мабуть, найважливішим фактором, який зрештою, і проклав шлях Корейській хвилі, було рішення скасувати заборону на закордонні поїздки для корейців. Уряд скасував обмеження на виїзд громадян Кореї, а також ліміт витрат на використання кредитних карток під час закордонних подорожей, прийнявши Кодекс лібералізації подорожей наприкінці 1988 року.

Це дало можливість багатьом корейцям потрапити до «західного» світу, головним чином в США та Європу. Багато з них здобули там освіту або почали кар’єру в провідних компаніях, а потім повернулися в Корею наприкінці 1990-х. Вони принесли з собою нове бачення на ведення бізнесу, нові інтерпретації мистецтва, кіно й музики та інноваційні форми вираження. Це заклало величезну базу для молодих і  висококваліфікованих спеціалістів, яким не терпилося реалізувати свої вміння, знання і бачення в Кореї. 

Реформування корейських чеболів. Чеболь – це південнокорейська форма фінансово-промислових груп. Часто це міжнародний конгломерат, що є групою формально самостійних фірм, які знаходяться під єдиним адміністративним і фінансовим контролем у власності певних сімей.

У час, коли заборона на виїзд з країни була знята, Азія переживала серйозну економічну кризу 1997-98 років. Азіатська фінансова криза була ідеальним штормом з безнадійних проблемних боргів, паніки серед кредиторів і регіональних економічних проблем. У грудні 1997 року уряд Кореї взяв у Міжнародного валютного фонду позику в розмірі 97 мільярдів доларів. Зрештою, було використано лише 19,5 мільярдів, а позику виплачено у 2001 році, на три роки раніше запланованого. 

Азіатська фінансова криза завдала значного удару по іміджу країни, яка і до неї була бідною. Корея не цікавила гравців глобальних ринків, втратила прямі іноземні інвестиції, не становила жодного інтересу для міжнародного туризму та зіткнулася з глобальним скептицизмом. Щоб вирішити цю проблему, майбутній президент Кім Де Чжун і корейський керівник міжнародного PR-агентства Edelman створили у співавторстві книгу «Корея: Відкрита для бізнесу», орієнтовану на міжнародних інвесторів. 

Одним із найбільших наслідків кризи всередині Кореї був її вплив на чеболі. Це були диверсифіковані конгломерати, які працювали буквально в усіх секторах економіки – від виробництва мікросхем до судноплавства. Азіатська фінансова криза змусила їх перебудувати свої бізнес-моделі, ліквідувавши багато підрозділів і зосередившись на основних для себе напрямках. Це, у свою чергу, відкрило внутрішній ринок і дало меншим гравцям можливість розвивати свої бізнеси. Корея зрозуміла, що залежить від чеболів – якщо вони зазнають краху, така ж доля спіткає і країну. 

Хмарочос "Бурдж Халіфа" в Дубаї (ОАЕ) збудований південнокорейською компанією Samsung C&T, яка також будувала "Вежі Петронас" у Малайзії і Taipei 101 в столиці Тайваню Тайпеї.

Президент Кім Де Чжун наполягав на тому, щоб інформаційні технології та популярна культура стали головними напрямками в побудові успішного майбутнього Кореї. Технології створили б нові галузі, ефективніші і прибутковіші за традиційне виробництво, від якого залежала Корея з тих пір, як намагалася подолати бідність і стати на шлях індустріалізації, а популярна культура могла б стати важливим експортним продуктом вартістю мільярди доларів та допомогти ребрендингу Кореї. 

Samsung є одним із найвідоміших чеболів, і наслідки кризи 1997-98 років дали поштовх до інтернаціоналізації з боку компанії та її власників, які прагнули зростання за межами Кореї. Samsung так само, як і корейські фільми, але з технологічного боку, показує, як країна може вигравати і багатіти від глобального інтересу до того, що таке Корея і що вона може запропонувати. 

Скасування законів про цензуру. Корейські закони про цензуру забороняли режисерам, артистам, художникам та іншим представникам творчих професій торкатися багатьох тем, які вважалися спірними. Це тривалий час обмежувало їхню творчість і самовираження. У 1996 році конституційний суд Кореї заборонив таку цензуру, тим самим відкривши перед митцями простір для роботи і креативу. Такий крок надав величезні можливості та самостійність молодому поколінню на висловлення нових сміливих ідея через кіно та музику. Багато нині впливових і знакових корейських режисерів почали творити саме в цей період.

Фокусування уваги провідних корейських компаній на брендингу. Деякі з найбільших корейських чеболів, як-от Samsung і LG, з середини 1990-х років почали приділяти багато уваги власному бренду і впізнаваності. В глобальному масштабі акцент робиться на якості, дизайні та маркетингу. Ці тенденції поширилися й на інші сектори економіки. В підсумку зростало бажання покращити загальну якість продукції (не лише матеріальної), щоб постачати на світовий ринок товари вищої якості. 

Збільшення уваги до інфраструктури. Корейський уряд витрачав і витрачає значні кошти на розвиток високотехнологічної Інтернет-інфраструктури, оскільки переконаний, що кожен громадянин Кореї отримає користь від підключення до глобальної мережі. Корея також багато інвестує в національні стартапи. У 2012 році державні інвестиції становили понад 25% усіх коштів венчурного капіталу, виданих в Кореї. Одна третина всього венчурного капіталу в країні витрачається на індустрію розваг.

Все вищезазначене відбувалося в Кореї приблизно в той самий час – в середині 1990-х років. Потужна основа, закладена молодими, енергійними і талановитими корейцями з одного боку, і дуже сприятливе культурне середовище, підкріплене високими стандартами, професіоналізмом і інвестиціями з іншого, дали чудову базу для експериментів з музикою, серіалами та фільмами. 

Режисери нової хвилі почали знімати фільми на раніше заборонені, замовчувані або суперечливі теми, які ставали популярними в усьому азіатському регіоні. Сімейні драми, які опиралися на вияв почуттів та культурний бекграунд, сподобалися величезній кількості глядачів і стали дуже популярними, посилюючи загальне захоплення корейською індустрією розваг. Багато молодих корейських виконавців адаптували американську реп-музику на корейський манер. Ці розважальні продукти масової поп-культури (музика, фільми, серіали) започаткували феноменальне зростання халлю в регіоні і світі.

Підйом Корейської хвилі

Інтерес до халлю послідовно зростає з 1999 року, відколи він став сформованим і визнаним культурним явищем. Але зростання цієї хвилі не було спонтанним чи незапланованим. П’ять основних факторів, про які йшлося вище, сформували культурне середовище, що призвело до появи Корейської хвилі. Схожим чином зацікавлені сторони керували постійним зростанням і популярністю цієї хвилі.

Виділяють п'ять важливих моментів, які були вирішальними для підтримки халлю та подальшого збільшення його потенціалу для розширення на інші ринки:

Зростаюча популярність корейських брендів. Корейські бренди зараз роблять з японськими брендами те саме, що японські бренди робили з брендами США в 1960-х і 1970-х роках. 

Samsung і LG були корейськими першопрохідцями у створенні брендів світового класу в індустрії побутової електроніки. У нещодавньому щорічному рейтингу Interbrand за 2019 рік із 100 кращих світових брендів Samsung зайняв 6 позицію з вартістю бренду 61,1 мільярда доларів. LG перетворилася з виробника дешевої продукції на бренд із високою репутацією. 

Бренди Hyundai і Kia роблять щось схоже в автомобільній промисловості. Hyundai, який колись був об’єктом насмішок у США через жахливу якість, зараз рекламується як один з найкращих автомобілів на ринку та конкурує з японськими гігантами Toyota та Nissan. AmorePacific є найбільшою компанією в індустрії краси в Південній Кореї і займає 7-е місце в списку 10 найкращих світових косметичних компаній у Women Wear Daily (WWD).

Визнання цих брендів на міжнародному ринку покращило сприйняття країни їхнього походження в цілому. Поступово світ почав асоціювати Південну Корею з Samsung і Hyundai, а не з Корейською війною. Такий інтерес до Кореї став великим стимулом для зростання халлю.

Посилена увага до розробок у сфері дизайну, виробництва та покращення загальної якості. Популярність провідних корейських брендів у всьому світі, включаючи США, окреслила ключові складові успіху корейців – чудову якість, передовий дизайн та сучасне відчуття продуктів і послуг. Цей урок засвоїли майже всі сфери бізнесу, що призвело до збільшення інвестицій у дослідження та розробки для створення продуктів вищої якості. 

Фільми, музика, серіали, ігри, одяг стали високоякісними продуктами. Південнокорейські фільми за цінністю і якістю не поступаються голлівудським стрічкам. Така зосередженість на якості привабила нових клієнтів і допомогла підтримувати популярність масового культурного продукту, яка і стимулює піднесення Корейської хвилі.

В результаті корейські продюсери почали залучати кошти для створення фільмів закордоном, працюючи, наприклад, з японськими інвесторами, а глядачі в усьому світі отримують все більше справді якісного культурного продукту.  

Той факт, що соціальна сатира південнокорейського режисера Пон Джун Хо «Паразити» стала першим неангломовним фільмом, який отримав «Оскар» за найкращий фільм та ще 3 статуетки в інших номінаціях, є свідченням визнання зростання якості та автентичності корейських розважальних продуктів. Велика увага і теж перемога в одній з номінацій премії «Оскар» для минулорічної драми про життя корейських іммігрантів у США «Мінарі» лише підтверджує даний факт.

Популярність і впізнаваність корейської поп-музики та корейських музичних гуртів також різко зросла за останні 10 років. Не обов’язково бути фанатом K-pop, щоб чути про Big Bang, Super Junior, PSY або Girls’ Generation. Ці чотири корейські музичні гурти сумарно продали понад 238 мільйонів записів по всьому світу. Сьогодні існує щонайменше 115 активних K-pop груп, 92 з них дебютували в 2010 році або пізніше. 

Згідно зі звітом Корейської Фундації, у 2019 році було щонайменше 89 мільйонів шанувальників халлю в 113 країнах. З них понад 70 мільйонів живуть в Азії та Океанії, 11,8 мільйона живуть в Америці та 6,6 мільйона в Європі. Це багато говорить про вибухоподібність того, як корейська поп-музика поширилася по всьому світу за останні 15 років.

Квитки на концерти гурту BTS в Лондоні і Парижі розкупили за 2 години.

Корейські серіали (дорами) – це дуже успішний амбасадор Корейської хвилі в світі, особливо в Азії, з продуманою візуальною та емоційною привабливістю. Багато дорам традиційно зображали екзотичні і умиротворені прибережні та сільські райони Кореї, їхньою основною темою були важливі для азіатської аудиторії цінності: сімейна мелодрама з великою кількістю емоційних моментів та невинною любов’ю. 

Теперішні дорами досліджують і відображають значно широкий спектр тем, включаючи конфлікт між традиційними сімейними цінностями та глобалізацією, булінг у всіх сферах життя (особливо в школі, армії та в великих корпораціях), проблеми людей з особливими потребами тощо. 

Історична драма Dae Jang Geum або «Коштовний камінь в палаці» (2003) мала великий комерційний успіх в Азії (Тайвань, Китай, Гонконг, Японія, Таїланд, Камбоджа, Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Сінгапур, Нова Зеландія, Бруней, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка та Пакистан), на Близькому Сході і навіть в Америці та Європі. В Гонконгу і Тайвані ця дорама була найрейтинговішим телешоу на момент показу, а також здобула перемогу в номінації «Краща іноземна програма» на ювілейній премії TVB у 2005 році.

Дорама «Зимова соната» стала настільки популярною в Японії, що виконавця головної ролі, актора Пе Йонг Чжуна, називали Йонсама. Це слово зазвичай використовують для членів королівської сім’ї і представників аристократичних родів. Телевізійний серіал «Нащадки Сонця» (Descendants of the Sun), який транслювався в 2016 році, також мав величезний успіх в Азії: його переглянули 1,1 мільярда глядачів протягом 2 місяців. 

Збільшення кількості та покращення якості фільмів, музики і серіалів допомогло підтримувати і посилювати поширення халлю.

Ефективне управління всіма точками дотику. Важливою умовою успішної реалізації корейської політики культурної експансії є ретельне та ефективне керування всіма можливими точками дотику. Точки дотику – це численні випадки, коли клієнти стикаються з халлю. Індустрія розваг, продюсерські компанії і кіностудії, музичні компанії, компанії-розробники онлайн-ігор, корейські чеболі та корейський уряд ретельно організували і певною мірою синхронізували свої зусилля для забезпечення постійного позитивного досвіду споживача при його взаємодії з будь-якою продукцією корейського походження. Великі спортивні події, такі як Олімпійські та Параолімпійські зимові ігри в Пхьончхані 2018 року, також сприяли формуванню позитивного іміджу і сприйняття Кореї у світі. 

Усі ці зацікавлені сторони максимально заохочують висвітлення унікальних і перспективних аспектів корейської культури в своїх ЗМІ. Вони також активно залучають корейських айдолів і знаменитостей для подальшого просування халлю в азіатському регіоні і в світі в цілому.

Постійна підтримка з боку корейського уряду. Корейська хвиля десятиліттями знаходиться в фокусі уряду і отримує від нього дуже вагому підтримку. Відділ індустрії популярної культури при Міністерстві культури, спорту та туризму Кореї зосереджується на корейській поп-музиці, моді, розвагах, коміксах, мультфільмах та інших масових продуктах. 

Цей відділ, а також три суміжні з ним, називаються Офісом культурного контенту. Його бюджет становить приголомшливі 5,5 млрд доларів, а мета – стимулювання економічного зростання, зокрема за рахунок розвитку експортної індустрії культури. Крім того, корейський уряд спонсорує 20-30% інвестиційного фонду в розмірі 1 млрд доларів, призначеного для створення та експорту продуктів поп-культури. Решта коштів надходить від інвестиційних банків і приватних компаній і управляється Корейською венчурною інвестиційною корпорацією.

Однією із стратегій управління халлю є ретельне вивчення його цільової аудиторії – переважно людей з азіатських країн. Корейський уряд та його підрозділи уважно стежать за культурними особливостями і трендами в цих країнах, щоб зрозуміти, які продукти Корейської хвилі матимуть найбільший успіх на тому чи іншому ринку. Секрет в тому, що ніхто не розуміє ці ринки краще за корейців.

Уряд також активно займається управлінням халлю за межами Кореї, проводячи заходи, фестивалі та PR-кампанії для популяризації корейської культури і опосередковано допомагаючи індустрії розваг, створюючи для неї дуже сприятливе середовище. Станом на серпень 2020 року Корейська культурно-інформаційна служба створила 32 корейські культурні центри в 28 країнах Африки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Європи та Америки для популяризації халлю.

В інавгураційній промові 2013 року президентка Пак Кін Хе оголосила про впровадження політики креативної економіки. Вона окреслила сім основних напрямів-стратегій для закладання її основи:

- Створення нових ринків і робочих місць
- Розробка програмного забезпечення як майбутнього зростаючого бізнесу
- Реалізація креативної економіки через відкритий обмін
- Реалізація національних стартапів
- Побудова системи набору персоналу
- Промоція K-Move, амбасадорами якого має стати корейська молодь
- Створення MSIP (Міністерства науки, інформаційно-комунікаційних технологій та планування майбутнього)

Індустрія розваг оперативно і тонко відчуває запити публіки і створює привабливі та актуальні для неї  пропозиції. Корейська туристична організація (КТО) якнайкраще використала цей величезний інтерес, запропонувавши туристам дуже привабливі турпакети. Вони включають поїздки в місця, відомі завдяки корейським дорамам, подорожі до місць зйомок тощо.

Менша ворожість до Кореї в Південно-Східній Азії. Історія, як не дивно, позитивно впливає на зростання популярності халлю. Більшість азіатських країн свого часу були колоніями Японії. Прямим результатом цього стала ворожість до Японії в багатьох азіатських країнах, особливо в материковому Китаї. Це одна з причин, чому японська музика і спосіб життя не стали популярними в багатьох азіатських країнах. 

Корея – теж колишня колонія Японії, в цьому сенсі вона не виділяється на фоні інших і не викликає негативу у ставленні до себе. Тому з одного боку корейський культурний експорт в Японію був величезним, бо японцям простіше ідентифікувати себе саме з корейцями завдяки близькості менталітетів і життєвої філософії, а китайці сприймають корейський культурний продукт без прихованого почуття ворожості і ненависті. Це стало основним фактором вибуху популярності саме корейської, а не японської культури на материковому Китаї.

Супутній ефект від стрімкого розвитку халлю

Сукупний ефект від фільмів, музики, серіалів та ігор був надзвичайно позитивним для корейської економіки та іміджу країни в регіоні. За даними Корейського фонду міжнародного культурного обміну у 2018 році Корейська хвиля дала економіці країни 9,5 мільярда доларів. 

Халлю також зробив величезний внесок у корейський туризм. Опитування, проведене KTO у 2019 році, показало, що загальні витрати на туризм, пов’язаний з халлю, становлять 1,1 мільярда доларів, і що такий туризм становить 55,3% від усього в’їзного туризму. Оскільки тематичний парк K-Culture Valley вже побудований і оголошені плани на його подальше розширення, очікується, що цей трафік збільшиться, що, у свою чергу, підживить зростання Корейської хвилі.

Основні компоненти Корейської хвилі – фільми, музика і серіали – породили нове покоління корейських знаменитостей, які здобули статус суперзірок в усіх країнах Південно-Східної Азії, включаючи Японію, Китай, Сінгапур, Гонконг, Тайвань та В’єтнам. Пе Йонг Джун (Йонсама), ВоА та інші збирають величезні натовпи, де б вони не з’явилися. Показовим став випадок, коли прем’єр-міністр Японії Коїдзумі зауважив на пресконференції, що хотів би бути таким же популярним, як Йонсама. 

Це додало корейцям значної впевненості, оскільки на їхніх зірок дивляться мільйони людей у всій Азії. Певною мірою це також допомагає пом’якшити дипломатичну напругу, оскільки багато політиків, які відвідують Південну Корею, наполягають на особистій зустрічі з цими знаменитостями.

Президент Дональд Трамп вітається з учасниками південнокорейської K-pop групи EXО під час офіційного візиту в Республіку Корея.

Халлю дав корейському туризму шанс і надзвичайно допоміг покращити імідж країни в світі. Оскільки фільми, музичні гурти та дорами набули величезної популярності, люди з багатьох країн стікаються в Корею, щоб відчути корейську культуру та побачити країну на власні очі. KTO дуже активно пропонує пакетні тури, які включають відвідування місць зйомок, різних міст і курортів, прославлених у фільмах та дорамах.

У 2019 році Корея заробила від туризму 21,5 млрд доларів, загалом залучивши 17,5 мільйонів туристів. Оскільки зростання міжнародного туризму в Південній Кореї прогнозується на 3,3% у річному обчисленні і досягне приблизно 1,8 млрд туристів до 2030 року, уряд Кореї планує до того часу збільшити свої доходи від туризму до 35 млрд доларів на рік. До того ж, такий туристичний бум сприяє чималому зростанню популярності корейської кухні і фешн-індустрії.

Корейська поп-культура справила значний вплив на світову індустрію моди, оскільки все більше корейських знаменитостей з’являються на подіумах і червоних доріжках по всьому світу, а співак G-Dragon вважається ледь не іконою стилю серед молоді. Загалом же корейські знаменитості відомі тим, що міксують стилі і напрями в одязі. Корейський фешн із субкультури перетворився на повноправного гравця модного ринку, а Сеул все частіше називають п’ятою столицею моди після Парижа, Мілана, Лондона і Нью-Йорка.

Продукти корейської індустрії розваг, зокрема такі серіали, як «Моя любов з зірки» (My Love From The Star), музика від PSY, чоловічі групи, такі як EXO і BTS, та жіночі гурти, наприклад, Girls’ Generation та BLACKPINK, виводять Корею на світову сцену.

Ще зовсім недавно Південна Корея асоціювалася з Корейською війною і чеболями, багато з яких сильно постраждали під час азіатської фінансової кризи та Олімпійських ігор в Сеулі. Загалом, нічого позитивного та гламурного. Бренд Кореї був мало помітним за її межами.

Все це почало змінюватися з вибухом халлю. Він надав Кореї чудову можливість продемонструвати решті світу свою різноманітну культуру, людей, унікальні розважальні продукти, екзотичні місця та власних паназійських суперзірок і таким чином створити дуже сильний бренд. З шаленої популярності корейських фільмів і дорам фокус перемістився на корейські цінності, суспільство, емоції та красиві місця, які зображуються в цих фільмах. Це, у свою чергу, дало Кореї хороший шанс створити нове сприйняття та образ себе в усьому світі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Енджі Кім "Міракл-Крік"

Усі ці чинники отримали безмежну підтримку з боку корейського уряду, артистів, бізнесменів, а також корейського населення. Їхні спільні зусилля зробили халлю постійним культурним феноменом, а не просто примхою чи випадковістю.

Майбутні виклики для Корейської хвилі

Незважаючи на те, що популярність і вплив халлю значно зростали і поширювалися протягом останніх 20 років, продовжувати такими ж темпами і надалі йому буде складніше. 

Однією з головних причин успіху Корейської хвилі в регіоні була її новизна та оригінальність. Проте людям властиво звикати навіть до найнезвичнішого. І хоча корейський уряд та всі інші зацікавлені сторони проявляють величезну наполегливість, професійні менеджерські навики і вміння координувати спільні зусилля для подальшого просування і популяризації халлю, підтримувати інтерес до Корейської хвилі їм, ймовірно, ставатиме дедалі важче.

Ось деякі основні виклики, які можуть виникнути вже незабаром:

Постійна підтримка інновацій. Інновації лежать в основі успіху багатьох корейських фільмів, музичних гуртів, серіалів та ігор. Щоб і надалі заманювати глядачів у Південно-Східній Азії, корейські продюсери повинні бути інноваційними не лише в темах та історіях, але й у креативному виконанні. Це легше сказати, ніж зробити, враховуючи «величезність» і всеохопність поставленого завдання.

Країни Південно-Східної Азії унікальні самі по собі. Незважаючи на те, що такі дорами, як «Зимова соната», змогли зіграти на емоціях і стали надзвичайно успішними, відкритим залишається питання про те, як довго корейські продюсери зможуть продовжувати в тому ж дусі. Це може виявиться важким завданням для креативної індустрії, адже діапазон емоцій і тригерних тем не такий і безмежний. 

«Суперпопулярність» корейських зірок. Головними творцями успіху халлю є корейські актори, виконавці, моделі тощо. Ці знаменитості стали регіональними суперзірками, і великі компанії – місцеві та міжнародні – обрали їх своїми амбасадорами. Фільми, дорами та різноманітні рекламні ролики значною мірою «виїжджають» на їхній популярності. Тож питання в тому, чи доречно брендам, агентствам і кіностудіям аж настільки прив’язуватися до певної знаменитості і прив’язувати до неї свою репутацію. Можливо, продюсерам все ж доведеться придумати механізм перерозподілу «суперпопулярності» своїх зірок.

Постійний потік інвестицій. Корейський уряд бере активну участь в підтримці зростання популярності халлю. Просуваючи кампанію KTO Discover Korea Your Way та інші проєкти, спрямовані на популяризацію Корейської хвилі, уряду доведеться інвестувати в це значні кошти та постійно збільшувати витрати на таку політику. До того ж, потрібно буде тісно співпрацювати з KTO та іншими органами влади, щоб продумати інноваційні та ефективні кампанії для підвищення прибутку від халлю-туризму. Постійна довготривала фінансова підтримка та системний продуманий підхід до вибору об’єктів, в які варто інвестувати, може виявитися не найлегшим завданням для влади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Битва Добра і Зла у "Грі в кальмара"

Загалом же, немає сумніву в тому, що Корейська хвиля винесла цю країну на світову арену. З такою великою міжнародною увагою до її поп-культури та креативної економіки уряду вкрай важливо використовувати всі свої розважальні та культурні продукти для подальшого розвитку бренду країни. Йому доведеться знайти баланс між тим, щоб не надто вдаритися в комерціалізацію халлю, і заразом використати цей феномен для створення і демонстрації своєї ідентичності. 

Зростання і поширення Корейської хвилі останні два десятиліття було захоплюючим, і воно все ще триває. Буде цікаво спостерігати, як Корея продовжить впроваджувати інновації та використовувати величезний потенціал і популярність халлю, щоб підтримувати його привабливість для світової аудиторії. Це може ще більше наростити національний капітал Кореї та сприяти подальшому загальному успіху корейського суспільства, економіки та культури. 

 

Оригінал публікації дивіться за посиланням

Фото з мережі Інтернет, титульне фото – The Times

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster