Горори нової хвилі

16.11.2021

Переглядів: 169

http://chytay-ua.com/

Постгорори, як видно з назви, – це жанр, що хронологічно слідує за горорами у їхньому класичному розумінні. Окрім назви із префіксом "пост" (після), зустрічається поняття метагорор і евалюейтед горор (українською цей термін найчастіше адаптовують як "піднесений"). 

Однак довго копатися в термінології не будемо. 

Взяти хоча б один із визначних постгорорів сьогодення. Знятий молодим, не дуже відомим режисером з європейським корінням (це взагалі шик). За плечима у режисера декілька касових традиційних жахалок, які йому остобридли, адже прагнення до самовираження і авторського висловлення ніхто не відміняв. І режисер знімає із усією своєю європейською майстерністю фільм про екзистенційний жах самотньої людини у безкінечно ворожому середовищі. 

Людина шукає рідну душу все життя, інколи здається, що нарешті її знаходить, але виявляється, що і найближчій найріднішій людині вона не потрібна і чужа. Тож вона не має вибору, окрім як змінити зовнішність і сховатися за яскравою оболонкою. 

Моторошно? Еге ж. А ще – смішно. Адже фільм – сімейний і називається "Шазам!". А молодий швед-режисер Девід Сандберг дійсно, особливо у першій частині картини, використовує весь свій горор-бекграунд. Придивіться уважно: сіра бетонна самотність, що розчавлює головного героя, дійсно лякає.  

Шазам фільм

Посміхнулись? А тепер по-справжньому.

Десь наприкінці 2010-х років серед кіноманів сформувалася думка: "Справжня творчість і самовираження із кінозалів перейшли на малі екрани (серіали)". "Гра в кальмара" цілий світ підкорила, а "Мейр із Істтауна" дала нам те, чого ми чекали від детектива. Справді, з початку 21 століття продюсерський і студійний прес над творцями кіно лише посилювався, кошти під проєкт виділялися тільки тоді, коли гарантовано очікується надприбуток, кожен сценарний хід перевіряється на тестових аудиторіях, що врешті-решт призвело до засилля в кінозалах однаково-шаблонних франшиз із наглухо відбитою індивідуальністю. Натомість на малих екранах царювали і царюють нестандартні проєкти. Тут набагато легше знайти продюсерів, які готові вкластися в креативні пошуки творців серіальних продуктів. 

Але десь в нетрях студій з середини 2010х піднімає голову ще один жанр, який зумів поєднати авторський пошук себе із задоволеними обличчями продюсерів – з’являються горори нової хвилі. 

Так, серед кіномотлоху горор-франшиз типу "Закляття" з їхніми спінофами, сиквелами спінофів і кросоверами-ляльками "Анабель" і "Монахинями" або «м’ясорубками» типу "Пил" і "Геловінів" підсніжником пробилася крізь асфальт квіточка – нові жахастики. 

Франшиза Закляття

Власне кажучи, від жахастиків у звичному розумінні там мало що залишилося. Нові горори не намагаються вас налякати скримерами кожні п'ять хвилин або руками з поганим, дуже поганим манікюром, які душать героїв в темних підвалах. Вони про інше. Жах створюється повільно, дуже повільно і бере за основу звичайні речі, які під певним кутом починають виглядати жахливо. Зациклене життя матері-одиначки із особливою дитиною в замкненому просторі і шестилітньою неможливістю виспатися налякають набагато сильніше, ніж дівчинка з немитим волоссям, що вилазить з телевізора. 

Тож які визначальні риси постгорорів виділяють і чому деякі критики саме через це не вважають їх окремим жанром?

Ось вони:

• Невизначеність жанру. Це ще психологічний трилер чи вже постгорор? Практично кожен з перерахованих нижче фільмів може вважатися трилером. За цією ознакою Девід Фінчер зі своїм "Сім" ще в 90х винайшов постгорор. 

• Тягучість і повільний темп. Дуже повільний. Фільми не поспішають вивалити на глядача усе і одразу. Однак це і у Гічкока було. 

• Метафори, які відносно легко розгледіти. У постгорорі так чи інакше екранне "зло" зчитується і легко віднаходиться за зовнішньою маскою. (Чим "Сяйво" Кубріка не постгорор?)

• Актуальна соціальна повістка. Постгорор танцює довкола проблем суспільства. Однак і в минулому горори не плавали у вакуумі, а препарували проблеми соціуму, який їх породив. ("Дитя Розмарі" Романа Поланського – завуальоване висловлювання про жах, в якому живе сучасна фільму жінка, засудження жертви, газлійтинг тощо). 

• Гумор і сарказм. Постгорор стібеться з жанрових кліше і навмисне обманює сподівання глядачів. Поширені метажарти, де жарт розуміється лише в контексті аналогічної ситуації в "стандартному жахастику". Це і до умовного 2015 було. 

Тож, якщо все це вже було раніше, звідки взялося саме уявлення про якісь не такі горори? Все просто: тепер їх почали виділяти в окрему групу і продавати як окремий продукт. Продукт, що приносить гроші. Тому що "розумні горори" – це модно, споживати їх престижно, однак і не настільки важко, як артхаус. Метафори більш-менш окреслені, ще й гумор трапляється. Бюджети копійкові, а не денівільньовівські, а виторги часто-густо рекордні.

Більш того, в 2018 р. сталося небачене: постгорор засвітився небаченим до того оскарівським золотом: дебютант, в минулому актор-комік Джордан Піл, творець постгорора, став лауреатом Оскара за сценарій до дешевого фільму, який окупився в прокаті у сто разів. Тож пост/мета/піднесений горор закріпився не тільки в кінотеатрах, де під нього почали виділяти зали і сеанси, а ще й в середовищі кіноакадеміків, критиків і великих грошей. Постгорор виявився те тільки вигідним, а ще й найшвидшим шляхом до підкорення кіноолімпу. 

 Джордан Піл і Оскар

Постгорор – це тренд. З середини десятих не можна вважати себе кіноманом і не ознайомитися хоча б з найвизначнішими його представниками. Давайте пройдемося за списком імен і творінь, щоб розібратися в темі і не відставати від часу. 

1. Арі Астер і його два тріумфи. Дуже молодий американський режисер (35 років), чиє ім'я зазвичай згадують як типового представника горорів нової хвилі і неодмінно пишуть про його повнометражні роботи "Спадковість" 2018 р. і "Сонцестояння" 2019 р.

 

Обидва фільми за більш-менш горор-прийомами маскують історії про психічні страждання. Обидва вражають. Обидва неймовірно зіграні головними героїнями. Так, постгорор – це ще й висловлювання про жінку. Жінка в центрі світу, жінка в центрі родини, жінка в центрі культу. Тоні Коллетт і Флоренс П'ю – ви повинні зіграти разом! Грядущий фільм Арі Астера – "Бульвар розчарувань" з Хоакіном Феніксом. Чекаємо!  

2. Насправді вона була першою. Дженніфер Кент з "Бабадуком" 2014 року. Австралійка, яка асистувала Ларсу фон Трієру, на ентузіазмі зняла за мізерні кошти фільм, про який творець класичного "Екзорциста" висловився так: "Я ніколи не бачив страшнішого фільму". Чим же він так лякає? Життя матері-одиначки із психічно нестабільною дитиною призводить до непередбачених наслідків. Перша частина фільму просто показує все те, через що проходить більшість молодих матерів, коли життя з дитиною через навантаження і недосип перетворюється на суцільний жах. Після такого жоден монстр не жахає.

 Бабадук постер фільму

3. Він ще не все сказав: Девід Роберт Мітчелл, творець неперевершеного "Воно слідує" 2014 р. Фільм, який наповнює жахом невідворотності, існує поза часом і простором, закрадається у глибини підсвідомості і звідти вже не йде. Більше про цей фільм - тут

 воно слідує 2014 нова хвиля хорорів постер

4. Смішно, аж страшно. Джордан Піл. Починав як актор стендапу, комік і сценарист, а в 2017 р. вже значився в списку 100 найвпливовіших людей в світі за версією журналу "Тайм". Саме 2017 рік став визначальним в його житті. Піл нашкріб 4 млн умовних одиниць на свій дебют "Геть" (або "Пастка"), де сам був і продюсером, і режисером, і сценаристом. Фільм у жанрі постгорор неймовірно обіграв жах сучасної Америки, де не містичні монстри лякають, а темне дно милих зовні людей. І сталося диво: фільм зібрав в прокаті 255 млн і приніс вже згаданий Оскар Пілу. Сприйняття фільму і слава були такі гучні, що разом з Пілом зірками стали і актори фільму, яких до того знали одиниці, – Лакіт Стенфільд і Деніел Калуя (історію їхньої номінації на Оскар цього року читайте тут). 

Пастка або Геть Джонас Піл постер

Піл не відходить від поєднання горору і сатири, його "Ми" – це відображення майнового розшарування і критика економічної дискримінації, де сама назва читається двояко: US – це і дослівно "Нас", і "Сполучені Штати". 

Ми фільм постер

Продюсерські проєкти Піла теж варті уваги. Цьогорічний рімейк "Кендімена" – це і про дитинство у гетто, і критика сучасного галерейного мистецтва.

5. Король жанру: Роберт Еггерс. "Нью-йоркер", художник, письменник, режисер і сценарист. Еггерсівська "Відьма" була свого часу настільки непересічним явищем і під настільки незвичним кутом показала жіночу емансипацію, що у критиків просто не залишилося, що сказати. (Детальніше про стрічку тут). Фільм з тягучою атмосферою, досконалий візуально і з вибуховою кінцівкою, який обсипали нагородами, і який після перегляду не піде нікуди з вашої голови. Подих свіжого повітря у жанрі, який задихався під навалою ляльок-чакі-анабель, монстрів і проклять відьом з Блер і паранормальних явищ. Фільм, який лякає тим, чого не видно аж до самого кінця. Фільм знятий Еггерсом у 30 з хвостиком. 

відьма постер фільму 2015 еггерс

Це був дебют, а наступний його фільм взагалі не вміщується ні в які жанри, хоч і належить до постгорору. 

Тут треба згадати, що Еггерс себе називає письменником, маючи за плечима художню освіту і багаторічний досвід роботи художником-постановником. Його стрічки неймовірні візуально. Останній на сьогодні фільм режисера, "Маяк", – складний, потужний і неоднозначний, просякнутий метафорами, візуально досконалий і блискуче зіграний. Скільки ви нарахували значень маяка під час перегляду? Чорно-біла клаустрофобна історія про владу, інстинкти і жагу. А ще – конфлікт поколінь, теорію альфа-особин в зграї, алкоголізм, душевні хвороби і конкуренцію. Все це знято настільки неймовірно, що було номіновано за кінематографію на Оскар. А ще фільм нарешті явив світу всі грані драматичного таланту Роберта Паттінсона (адже в Вільямі Дефо ми і не сумнівалися, на відміну від виконавця ролі запудреного вампіра з підліткової кіножуйки). 

Маяк постер фільм

Еггерс – король постгорору. Зараз йому 38 і, сподіваємося, все творче життя попереду. Ну не може такий талант не зростати!

За рік-два в прокаті буде версія Гамлета від Еггерса. Це буде щось неймовірне. 

6.Варті згадки. 

"Воно приходить вночі" 2017 р. Режисер Трі Едварт Шульц.

Родина ховається в лісі у світі, який скосило невідомо що. Однак все найжахливіше відбувається в душах головних героїв, а не йде від якихось зовнішніх потвор. По суті фільм випередив і напророкував психічні проблеми, які зваляться на людство з пандемією 2020 року. Дивіться. А запаковано все це в постгорор.  

Воно приходить вночі

"Досконалість" (2018) – горор тут маскує фільм про помсту. Жах полягає в тому, що ситуація до болі знайома усім дітям, які пройшли через горнила творчих шкіл (балет, театр, живопис – неважливо). Ну і привіт Вайнштейну. 

 Досконалість 2018 фільм постер

"Віваріум" (2019) – саме той випадок, де не зрозуміло, що це: трилер чи вже горор. Назвемо його "жах передмість" або куди заводить батьківство. Тримає до останньої схеми. 

 Віваріум 2019 фільм постер

Не самою лише Америкою. Нещодавнє ісландське "Ягня" (2020) Вальдімара Йоганссона за силою впливу і глибиною метафор довго не відпускає, а страх нагнітає повільний темп. Критики нарекли його "новим фольк-горором" і помітили в Каннах. 

Ягня 2020 фільм постер

Список не повний, але на вичерпність і не претендує. Це лише запрошення у новий світ, на який часто не звертають уваги, добровільно обмежуючи себе від "страшних" фільмів (типова цитата "горор – це не моє"). Так-так, вже досить обходити горор, клеймуючи його "низьким жанром". Поки ви не звертали на нього уваги, він виріс з дешевих жахалок і став тим жанром, який дає надію творцям знімати оригінальні картини і змушувати глядачів обдумувати побачене. Іноді кілька місяців, аж поки пазл не складеться і не захочеться передивитися.

П.С. Західні критики, до речі, зараховують до списку постгорорів український фільм "Плем'я" Мирослава Слабошпицького як фільм, що жахає від першої до останньої хвилини.  

Алла Міліневська

Люблю кіно в усіх його проявах. Трохи пишу. Намагаюся ділитися своїм кінодосвідом з друзями і тими, хто зі мною на одній хвилі

author photo
poster