Війна суттєво змінила читацький розпорядок українців. Після широкомасштабного вторгнення хтось не може читати нічого крім новин. Хтось знаходить розраду у легких (за стилем, а не вагою) художніх книжках. А хтось гарячково занурюється у літературу воєнного часу. Кожному своє.
Але головне це те, що українці продовжують читати та купувати книги – і це не може не тішити. Український книжковий ринок поступово призвичаюється до умов війни. У книгарнях приємно бачити людей, які неспішно прогулюються серед стелажів, і консультантів, які розпаковують нові поставки, а на книжкових полицях – новинки, хоч і в незначній кількості. Читацьке життя українців продовжується, але має певні особливості. Тож поговорімо про книжкові тренди під час війни.
З початку повномасштабного вторгнення українці часто купують книги про історію. Наприклад книги Тімоті Снайдера, Тоні Джадта чи Сергія Плохія, які є спеціалістами з двадцятого століття. «Брама Європи» Плохія описує східноєвропейські контексти, а книга «Про тиранію» Снайдера має стати настільною для кожного з нас, адже ми воюємо з тиранами, які живуть по-сусідству.
Також доволі популярними стали книжки про воєнний досвід інших країн, зокрема балканських. В українському перекладі є чимало балканських авторів, які писали про війну та її наслідки. Художніх та нехудожніх. Наприклад, книжка Славенки Дракуліч «Вони б і мухи не скривдили», яка розповідає про воєнних злочинців у колишній Югославії та судові процеси над ними. Ця тема стає цікавішою для все ширшого кола читачів, адже ми також прагнемо побачити військових злочинців, катів і колаборантів на лаві підсудних в національних судах чи в суді Гааги.
Для укріплення культурного фронту українці читають «За лаштунками імперії» Віри Агеєвої. У видавництві «Віхола» оголосили про новий тираж, тож на правах того, хто також нещодавно прочитав цю книгу, раджу і вам зробити передзамовлення.
Знову в топах продажів тексти розстріляного відродження та класиків кінця 19-початку 20 століття, бо своє треба знати й підтримувати. Це також важливий елемент спротиву окупантам. Тексти Хвильового, Багряного, Франка та інших класиків минулого – набувають нового значення у нових-старих умовах російсько-української війни.
Надзвичайно популярними стали антиутопії Джорджа Орвелла «1984» та «Колгосп тварин». Друга навіть була помічена на одній зі світлин з офісу Президента України. Знову серед найпопулярніших «Інтернат» Жадана та «Музей покинутих секретів» Забужко – знакові тексти сучасної української літератури.
Окремі новинки також одразу стають популярними. Напевно читачі по-особливому радіють новодрукам у таких непростих обставинах. Видавці обіцяють поступово нарощувати темпи роботи. А ми повинні допомогти їм у цьому. Адже донати на армію та купівля книг – це діяльність одного фронту, мета якого – перемога!
Читайте також: Часопис книгаря. Знайомство з ремеслом