Мішель Терещенко «Перший олігарх. Михайло Іванович Терещенко»

01.11.2020

Переглядів: 215

http://chytay-ua.com/

Життя Михайла Терещенка просто шокує масштабом. Нащадок великої бізнес-династії, колекціонер, поліглот (9 мов), бізнесмен (величезна мережа цукрообробних заводів), благодійник (80% доходу його сім'я направляла в фонд, з якого будувались десятки шкіл, церков, сиротинців, притулків), любитель азартних ігор (вигравав усе і програвав усе в найкращих казино Монако), господар на розкішній дачі в Ніцці, банкір, менеджер африканської плантації, особистий ворог Леніна та Гітлера, друг братів Ротшильдів, батько і син, дід і онук, наймолодший міністр Тимчасового уряду Російської імперії, олігарх і потім повний банкрут. Він людина епохи, який бачив прихід СРСР і дві всесвітні війни. Бачив і жив цим.

Це все про одну людину. Яяяк? Як одне життя людини взагалі може все це вмістити? Це наче історія для кіно, от тільки фільмів про нього не знімають. Та і взагалі в Україні майже не згадують.

Я не розумію чому, може у когось є пояснення? Так, його спихнув із трону більшовицький лад, який підняв голову на хвилі ненависті до буржуазії. Але Терещенко ж не просто жив у своє задоволення: він вкладав колосальні суми в допомогу іншим. Чому такі люди швидко відійшли в нашій пам'яті на задній план?

Мішель Терещенко «Перший олігарх. Михайло Іванович Терещенко»

Найкраще і найгірше в цій книжці пов'язане з тим, що написав її онук Терещенка. Мішель Терещенко, який у 2015 став мером Глухова (містечко, яке було серцем їхньої родини Терещенків-Ханенків) знає про діда, схоже, все. Маса крутих фоток, листів, якими його дід і бабуся переписувались в юності — все це зробило історію такою живою. Я роздивлялась ці знімки, і таке було враження, наче нас і не розділяють 100-150 років.

Але разом із тим, Мішель геть необ'єктивний щодо діда. Він обходить гострі кути, в усіх спірних моментах винним робить оточення, а не діда. І часто не пояснює логіку дій.

Ну, скажімо, дідова матір, пише Мішель у книжці, дуже сварилась за вічні гулянки в маєтку в Ніцці, де її син із друзями перевертав весь дім. І в цій історії автор перекладає провину на друзів, типу, от такі от були гуляки, і ні слова про те, що Михайло і сам це явно підтримував і був любителем пошуміти, тому що вже на інших пиняти.

Ну або про те, що Михайло з десяток років не міг одружитись з Маргаріт, своєму першому коханні, тому що мама забороняла шлюб з іноземкою. Моє перше внутрішнє питання: як він сам то ставився до цієї заборони, чи він вів із сім'єю якісь переговори, чи пробував відстояти рішення? Але про це ні слова, просто знову є хтось — мама — хто робить щось ніби нехороше, і Михайло такий золотий, який в такому середовищі живе своє життя. Далі він із нею таки одружився, мав із нею 2 дітей, але жив в іншій країні. Меншого сина взагалі не бачив із народження і до моменту, коли приїхав розлучатись. "Його листи стали холоднішими", пише онук. Ніфіга собі холоднішими. Може трошки більше б поговорити про те, чому Михайла перемкнуло так? Але це трохи зіпсувало б ідеальний образ чоловіка і батька.

Це те, що стосується особистого життя. Але такі ж запитання є і до періоду роботи в Тимчасовому уряді, і до ліквідації банків у повоєнний час. Щоб можна було зрозуміти, що муляє, в тому, як подаються його мотиви — треба глибше в це заглиблюватися. Але всі глянцеві моменти залишають відчуття, наче тобі недоговорюють про людину. Чи дійсно він був таким гуманним і просуненим керівником на своїх заводах? Чи дійсно відстоював тільки інтереси батьківщини в різних фінансових операціях з іншими державами?

Я думаю, Мішелю Терещенку не треба було писати книжку самому, варто було взяти в пару журналіста. Щоб глянути на Михайла Терещенка з усіх боків. Уже пройшло достатньо часу, уже ж можна.

Хоча, мабуть не хотілось брати чужу людину в цю родинну історію. Можна зрозуміти. Коли ти належиш до такої династії — це вже саме по собі робить тебе скринькою для родинних радостей, нещасть і таємниць.

Загалом — одна з найцікавіших книжок за останній час. Написана, утім, так собі.

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект

Яна Полянська

Журналіст Радіо Свобода

author photo