Дарон Аджемоґлу і Джеймс Робінсон «Чому нації занепадають»

30.11.2020

Переглядів: 3064

http://chytay-ua.com/

Історія - дивна річ, повороти якої часто закручуються яскравіше і несподіване, ніж в найкращих фільмах чи книгах. У деякі моменти випадкові дрібниці, як от дощ, загублений шматок карти, шторм на морі, якась мізерна особиста образа чи просто старий звичай назавжди змінювали долю країн і народів.

Як Рим, Великий Рим куди ведуть усі дороги, Рим, який перетворив Середземне море на внутрішнє озеро, зник з історії під натиском племен, імена яких зараз мало хто і назве, окрім що гунів? Чому величезні імперії ацтеків, майя, інків та інших народностей доколумбової Америки були знищені горсткою авантюристів? Як Англія, яка пізніше за всіх розпочала колоніальну експансію, перетворилась на величезну імперію, витіснивши Іспанію,Францію та Португалію? Куди зникла Османська імперія, встановлення влади якої над Європою в 16 столітті виглядало лише питанням часу? 

“Чому нації занепадають” - це спроба переосмислити безліч подій, ідей та трендів, які відбувалися на різних континентах протягом безлічі століть. Книга захоплює своєю масштабністю. Вона хронологічно охоплює історію протягом декількох тисячоліть, описує і порівнює протікання процесів і відмінності між країнами в однаковий момент часу, демонструючи, як ті чи інші події міняли історію. Ви наче подорожуєте у часі та просторі, розглядаючи наслідки та причини злетів та падінь. А це дуже важливо для розуміння історії!

Багато книг, які намагаються описати ту чи іншу історію, спотикаються на схожій помилці в аргументації - вони виривають факти і подіії з історії, без врахувань їхніх першопричин. Легко описати крах тої чи іншої країни недалекоглядним імператором, двірцевими інтригами, сильними завойовниками. Але чомусь громадянська війна, яка для багатьох держав була фатальною, для Англії стала поштовхом до створення нової імперії. Інтриги ніяк не змогли завадити Франції зайняти те місце у світі, яке вона зараз займає. 

Основний елемент, від якого відштовхуються автори книги у порівнянні країн та суспільств, - це протиставлення вільного суспільства з його інклюзивними та незалежними інституціями та авторитарних режимів. Протистояння доброчесних і порочних кіл, де одні зберігають і примножують свободу, а інші все більше консервуються у собі та запобігають будь-яким змінам.

Парадоксально, але іноді рушієм прогресу можуть виступати і відверто негативні явища. Чудовий приклад цьому - Чорна смерть, епідемія чуми в 14 столітті. Забравши із собою мільйони жертви, вона, одначе, стала тим фактором, який став початком кінця феодальній системі в Англії. 

Дуже висока смертність призвела до зростання попиту на робочу силу, якої катастрофічно не вистачало. У результаті лорди почали переманювати один в одного селян і робітників, пропонуючи їм кращі умови і більшу зарплатню. Так, авторитарна влада та еліти були проти цього, що і вилилось у селянські війни, репресії, Статут Чорнороба. Але, зрештою, їм довелось поступитись. В результаті з одного боку виникла конкуренція за дефіцитні робочі руки, а з іншого - наймані працівники стали зацікавлені у зростанні виробництва, яке приносило їм додаткові прибутки та відкривало нові можливості.

Але, загалом, немає гарантовано дієвого рецепту. Розвиток країни і нації - це не наслідок якоїсь однієї реформи чи влади конкретної людини. Вільне суспільство, відкриті ринки, свобода слова, приватна власність, чітке обмеження влади - це має значення, коли громадяни розуміюсь цінність цих речей і максимально їх зберігають.

Тут цікавий свіжий приклад Гватемали. На хвилі протестів проти корупції та стану справ у державі була створена Міжнародна комісія з безкарності (CICIG) у складі іноземних суддів. Але опосередкованим результатом її боротьби з корумпованими елітами стало обрання президентом коміка та популіста Джиммі Моралеса. В результаті, він спочатку знайшов спільну мову зі всіма місцевими елітами, а в 2019 разом з іншими представниками місцевих політичних сил викинув CICIG із країни як зовнішнього ворога. Звісно ж, покращень від цього ніяких не настало, яскравий приклад цьому - заворушення в Гватемалі через скорочення видатків на освіту та інші соціальні програми, які відбулись минулого тижня.

З іншого боку, з розвитком суспільства і інклюзивних інституцій наявність авторитарної влада практично завжди призводить до конфліктів. Елітам, поки вони мають доступ до управління та ресурсів, жодні реформи, які можуть зменшити їхній вплив, не потрібні, більше того, вони сприймаються як загрози. Крім того, вільний ринок передбачає конкуренцію, яка у свою чергу - можливість краху і банкрутства. Для чого це елітам? Наявність монопольної влади дозволяє усувати конкурентів, встановлювати додаткові бар'єри, зрештою, просто забороняти цілі групи товарів чи навіть галузі. 

Так, від цього, зрештою, постраждає вся країна, економіка ставатиме все більш відсталою і неконкурентою в порівнянні з іншими країнами. Але, якщо ваш товар все одно змушені будуть купувати через відсутність альтернативи, а ціну ви можете встановити, яку захочете, - це будуть не ваші проблеми. Як влучно зазначають автори:

“Ті, хто контролює політичну владу, вважатимуть вигіднішим використовувати її для обмеження конкуренції, збільшення своєї частки пирога чи навіть обкрадання й пограбування інших, аніж для підтримки економічного розвитку.”. 

Можна зустріти критику книги, мовляв, вона загально узагальнена, а також згадування прикладів різних країн, як не зовсім вписуються в загальну концепцію. Частково можна погодитись з нею, проте варто врахувати два моменти.

По перше, самі автори прямо кажуть, що на розвиток впливають багато суб'єктивних та об'єктивних факторів, передбачити чи спрогнозувати які не завжди можливо. Спроектувати процвітання і гарантовано отримати позитивний результат - неможливо, можна лише здійснювати кроки, які можуть (лише можуть!) допомогти. Це щось схоже до здобуття вищої освіти чи вивчення іноземних мов заради отримання хорошої роботи. Так, ваші шанси на це підвищаться, це може підтвердити і статистика, але йдеться лише про шанс, а не про даність. 

По друге, запхати світову історію в рамки 400 сторінок, нехай навіть дрібним шрифтом, - неможливо.

Загалом, “Чому нації занепадають” можна порадити включити в обов'язкову шкільну чи інститутську програму - для усвідомлення того, чому вільне суспільство, чесні суди, відкритість думок та приватна власність важливіша за тимчасове збагачення за чийсь рахунок, популізм і віру в доброго короля-просвітителя, який вирішить всі проблеми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Список книг, які радять у провідних бізнес-школах

Замовити книгу