Арі Турунен «Дух сп’яніння. Алкоголь: історія звичаїв уживання алкогольних напоїв»

29.01.2023

Переглядів: 244

http://chytay-ua.com/

 Видавництво Анетти Антоненко – Ніка-Центр, 2019. 248 с. Переклад з фінської: Ірина Малевич

 «Людина – це те, що вона п’є»

Мабуть, не можливо не погодитися, що алкоголь – це найвідоміший з «дволиких винаходів» людства. Від супроводжував нас від виходу з печери, ще жодна історична епоха не залишилася «тверезою» та й сьогодні без нього не проходить майже кожне свято. Людство відкорковує нову пляшку при народжені дитини. Ми проводжаємо покійників з піднятою чаркою в руках. Різноманітність алкоголю на всіх земних континентах дивує, а що ще придумає людство в майбутньому, щоб знову відчувати себе на рівні з богами – залишається загадкою.

Сьогодні надмірне вживання алкоголю засуджується суспільством, хоча ще декілька тисячоліть назад все було навпаки. Давньогрецький філософ Платон стверджував, що бенкети приправлені вином носили дидактичне значення та виховували добропорядного громадянина. Нема чому дивуватися, адже про алкоголь згадано 521 раз у священній книзі християн Біблії, а ще близько 1000 в давньогрецьких поемах Гомера «Іліаді» та «Одіссеї».

В Античності алкоголь вважався «дарунком богів» та «водою життя». В добу Середньовіччі – «трунком Диявола», пізніше знову «напоєм поезії та пісні», а той чергуючись із ярликом – «напій голотяпів». І не важливо, як ви ставитесь до алкоголю: книга фінського дослідника західної культурної історії Арі Турунена «Дух сп’яніння. Алкоголь: історія звичаїв вживання алкогольних напоїв» стане для вас ще однією цікавою мандрівкою у незвідані куточки минулого людства. Адже, як стверджу сам автор книги:

«Історія культури вживання алкогольних напоїв розповідає про споконвічне людське бажання проводити час разом, розмовляти відверто й веселитися в компанії інших. Це, якщо що, по-людськи»

Примітно, що автор поділяє книгу на десять «розділів-чарок», де описує у своїй жвавій, веселій та енциклопедичній манері історію давніх та нероздільних взаємовідносин людини з чарівним трунком. Одразу забігаючи наперед відзначу, що тут немає похвал та дифірамбів вину, сп’янінню, диким оргіям, похміллю та іншим речам пов’язаним з культурою вживання алкоголю, а лишень виважені та вдалі приклади невід’ємної сторони людського буття. Такого природно дикого, безвільного та до безпам’яті п’яного.

«За часів розквіту давніх культур алкоголь приносив людям радість. Ішлося не лише про радість, яку відчуваєш, коли починаєш п’яніти. Алкоголь уважався символом родючості та життєвого потоку, справжньою рідиною життя, ліками»

Арі Турунен наводить декілька теорій висунутих вченими про перше знайомство людини з алкоголем. І можна погодитися з вченим, що це сталося «завдяки збігові багатьох щасливих обставин»: про щось більш детальніше ми не дізнаємося ніколи, тай навіщо? Наприклад, вчені вважать, що пиво має більш ніж 10 000 річну історію, а «перше сп’яніння» могло відбутися на родючих просторах легендарної Месопотамії (між річками Тигр і Євфрат). Також фінський автор згадує дещо непереконливе твердження Соломона Каца, дослідника техніки пивоваріння, що

«… ненавмисне винайдення пива було останнім поштовхом до того вирішального кроку, який змусив людину осісти в певному регіоні, почати вирощувати зернові культури і вести спосіб життя, заснований на торгівлі»

Поряд із цим, за словами Турунена, винайдення алкоголю – це явище, яке зустрічається у різних куточках світу та історичних епохах. В Африці «воду життя» варять з дурри і проса, Китаї та Японії – з рису, бразильські індіанці надавали перевагу напою з корені маніока, а давні ацтеки хмеліли від соку агави. Не знаю, чи ви б наважилися скуштувати кухлик фінського пива приготовлений за давнім рецептом:

«… щоб довести пиво до бродіння , використовували слину дикої свині, в якої була тічка. Про це нагадує старий вислів. Коли в давні часи хто-небудь говорив щось погане про домашнє пиво, йому відповідали: «Що ти таке кажеш? Про пиво й тоді нічого поганого не казали, коли свинячу слину використовували»»

Міра сп’яніння у кожну епоху теж різнилася і була доволі розмитою. Так, Арі Турунен наводить факти, що король Швеції Ерік XIVвипивав що божий день, уявіть собі: не менше 15 літрів пива! Його брат Юган ІІІ з дружиною Катериною Яґелон щодня на двох ділили близько 14 літрів вина. В «алкогольних змаганнях» гілку першості автор цілком справедливо віддає нашим східним сусідам, а наслідки їхнього безбожного сп’яніння ми розгрібаємо до цього дня. Найзразковішими прикладами в історії людства по вживання алкоголю Арі Турунена відводить московським царям Івану Грозному та Петру І, які жодного дня не могли протриматися без чарки, а їх безтямні вибрики на п’яну голову і досі бентежать європейських істориків. Думаєте сьогодні щось змінилося: адже в історії немає нічого нового?

Однак, згадуючи про «алкогольні досягнення» московітів, все ж таки у змаганнях по вживанню пива переграють їх тільки німці. Вони до ХІХ століття готували пивні супи та годували ними своїх дітей (про це детальніше йдеться у чудовій книзі німецького дослідника Вольфґанґа Шивельбуша «Смаки раю: соціальна історія прянощів, збудників та дурманів»).

У книзі Турунен розглядає ще безліч навколо алкогольних тем: «напій дружби і спільноти», алкоголь і релігія, традиції пиятики у різних куточках світу, похмілля та багато-багато іншого. Весь спектр фактів та ситуацій з алкоголем показаних у книзі описати важко. А на сам кінець книги, фінський дослідник, як добрий гурман, ще хвацько додає «10 золотих правил сп’яніння».

До книги фінського дослідника хочеться повертатися знову і знову: перечитуючи окремі розділи, розглядати ілюстрації, згадувати дивовижні та не зрозумілі сучасній людині « історії». Вона, як добре вино, можна вживати невеликими ковтками та не залежно від часу давності. Пийте, тобто читайте на здоров’я.

«Випити пропонують не для того, щоб роздути ворожнечу, а для того щоб розвіяти сум, адже в основі вживання алкоголю лежить радість. Сп’яніння покликане об’єднувати людей, а не роз’єднувати. Таке ідеальне сп’яніння не всім дано від природи»

Читайте також: Арі Турунен «Ознаки добра і зла. Забобони: історія забобонних звичаїв»

 

Підтримати проект

Ігор Антонюк

письменник, історик, книжковий оглядач

author photo
poster