Марк Аврелій Антонін «Роздуми наодинці з собою»

24.07.2020

Переглядів: 571

http://chytay-ua.com/

Усе живе коротку мить – і той, хто пам'ятає, і те, про що пам'ятають

Марк Аврелій

2020-ий від Р.Х з самого початку був дивним роком. Можливо, після його завершення, для тих, хто виживе,  навіть буде спеціальна рамка для фото у фейсбуці. А ще він вельми ефектно зруйнував нашу ілюзію захищеності.

Нам завжди здається: та ні, з нами такого не може відбутись, це було колись давно, а якщо і не давно, то не з нами, а якщо і з нами, то хоча б не зі мною.

Covid-19 показав, що проблеми можуть прийти до кожного з нас. Можливо, він навіть у цей час стукає у наші двері у вигляді сусіда в вагоні метро, касира у супермаркеті, колеги на роботі чи коханої людини. Ілюзія захищеності кудись випарувалась, безпека можлива лише наодинці. Наодинці з собою.

(А хіба ми не завжди наодинці з собою? Те, як ми сприймаємо світ, – це ж лише наша інтерпретація побаченого, почутого, прочитаного чи відчутого. Це наші спогади, наші плани, наші мрії. Цей текст – це мої думки. Так, іноді ми відчуваємо себе одним цілим з іншою людиною, друзями, на концертах чи трибунах, але достатньо відійти на декілька хвилин – і ти знову один на один зі своїми емоціями та думками.)

Марк Аврелій не міг розраховувати на безпеку, навіть коли отримав абсолютну одноосібну владу. Життя  імператора Риму може бути жорстоко коротким. Деякі з них правили лише декілька тижнів, перш ніж їх убили узурпатори, часто з їхніх же сімей.

Ті, хто вижив, як і Марк Аврелій, пройшли усі кола римської політики: підступні кар'єристи, ревниві суперники, некомпетентні і популістичні патриції, змовники на кожному кроці, поява нової релігії. Додайте постійні війни від Британії до Сирії. Хеппі енди тоді траплялись не часто. Зрештою, під час одного із походів Аврелій помре у військовому таборі. Від чуми.

Його твір, відомий у світі під загальною назвою “До себе самого” (давньогрец. Εἰς ἑαυτόν), а в Європі переважно знаний як “Роздуми” (лат. “Mediatationes”), у нас іноді перекладаються як “Розмисли”.

Праця складається з 12 книг, написаних давньогрецькою мовою у вигляді щоденника приблизно в 70ті роки ІІ століття, в більшості своїй під час воєн з германськими племенами. Наприклад, перша книга – “Писана у квадів, на березі Грануї” – написана на берегах протоки Дунаю, друга –  “Писана в Карнунті”, місці стоянки римської армії в Австрії. Обоє цих місць пов'язані з Маркоманськими війнами.  Воювати і водночас писати книги роздумів – не кожен так зможе.

Писати коротко про Марка Аврелія і його твори важко. Хочеться розповісти одночасно і про стоїцизм, і про історичний період, згадати його попередників і нащадків, які звісно “дотримувались” принципів батька (пам'ятаєте Комодда із “Гладіатора” Рідлі Скотта?). Однак, залишу тут лише чотири його думки-цитати.

Який же смішний і чудний той, хто дивується будь-чому, що стається в житті!

Ми оцінюємо ті чи інші події з точки зору нашого досвіду і все, чого ми раніше на власні очі не бачили, здається нам дивним, незвичним. Новий вірус, карантин, закриті міста? Люди у 19 - початку 20 століття, які пережили холеру, цілий букет епідемій на чолі з іспанкою після Першої світової, туберкульоз в часи без антибіотиків навряд чи б здивувались нашим проблемам.

Війна і постійні конфлікти? Пфф, на фоні попередніх воєн це так, прикордонний конфлікт, не більше.

Економічна криза чи закриті кордони? Політична нестабільність? Минуле століття пережило розпад колись могутніх імперій, створення і загибель нових держав, боротьбу за незалежність колоній та залежних держав на всіх материках.

Нам не цікава історія, те, як власне формувався світ навколо нас, ми порівнюємо все зі своїм баченням та мріями того, яким би він мав бути. Однак світ рухається за своїми власними законами, чудернацьким маршрутом, складеним незалежним Диспетчером, змінюються лише імена людей, які тут живуть.

Марк Аврелій радив розглядати світ навколо,  наче дивитесь на нього віддалено, з інших зірок. Відкиньте емоції та оціночні судження. Огляньте його з різних сторін, спробуйте описати його шлях, хоча б останню тисячу років. Спробуйте зрозуміти, де беруть початок, як рухаються і куди прямують ті чи інші речі. І не дивуйтеся нічому новому бо насправді:

Усе, що трапляється з нами, таке саме звичне й знайоме, як троянда навесні чи стиглий виноград восени. Такі і хвороба, і смерть, і наклеп, і злочинний намір, і все те, чим тішаться або через що журяться дурні.

*****

Той, хто боїться смерти, боїться або непритомности, або нових відчуттів. Але ж якщо не маєш відчуттів, то нічого погано не відчуєш; а якщо набудеш нових – станеш новою істотою і житимеш далі.

Давайте визнаємо ще одну річ: ми постійно боїмось, раціональний наш страх чи ірраціональний. Боїмось втратити роботу, боїмось втратити дорогих людей, боїмось, що не закрили двері в квартиру, коли поїхали по справах в інше місто, боїмось думки інших, боїмось самотньої старості, боїмось навіть змінити роботу, яка давно не приносить задоволення.

Нас лякають раптові зміни. Та чи на все ми можемо вплинути? Ні. Наші можливості часто обмежені лише нами. Але у наших силах вибрати власну відповідь на речі, які відбуваються. У наших силах вибирати, яким шляхом іти далі.

Зараз, у час кризи, я можу втрати роботу вже у наступний понеділок, як і сотні тисяч людей по всьому світу, але тільки від мене залежить, як я це сприйму і яким шляхом піду далі. Як писав Аврелій, ви володієте владою над своїм розумом, а не над зовнішніми подіями. Усвідомте це, і ви знайдете силу.

Ми боїмось смерті. Але правда у тому, що смерть – це єдине, що нас усіх чекає та об'єднує. Помремо ми,  наші батьки, наші друзі і вороги, з часом помруть і наші діти. Ріка життя і ріка смерті – це один і той самий потік, як би дивно це не звучало. І немає у цій річці нічого нового, чого б раніше не було, змінюються хіба декорації на її берегах.

А якщо так, то чому боятись невідворотнього природного циклу? Відкинь переживання та страхи. Зосередься на тому, що робиш, говори те, що вважаєш найбільш справедливим. Спокійно приймай добробут чи багатство, будь завжди готовий дозволити йому покинути себе. А тому:

Не живи так, ніби попереду тебе ще десять тисяч років життя. Уже надходить невідворотнє. Намагайся бути гідним тепер, доки живеш, доки це у твоїй силі.

Ярослав Пелюшенко

Адмін Facebook, відповідальний за SMM

author photo
poster