Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене»

15.11.2020

Переглядів: 150

http://chytay-ua.com/

Якщо на обкладинці написано Кадзуо Ішіґуро, то вас обов'язково чекає подорож маршрутами пам'яті, стежками спогадів герої, а згодом і ваших власних, тому що у талановитого письменника ви самі стаєте героями. Без сумніву і страху вирушайте в цю подорож, але не забувайте повернутися.

Історія. Важко уявити описану історію в реальному житті саме у такій формі. Можна провести аналогії з іншими подібними випадками, де сценарій схожий, лише обставини трохи інші. Адже є безліч причин померти молодим, не в змозі щось змінити. У цьому полягає трагічний бік усвідомленості власного життя. Усвідомлення краси життя породжує усвідомлення страху смерті. Хоча книга не про смерть. Слово на літеру “с” взагалі майже не згадується. Історія про людські стосунки, дружбу і співпереживання.

Автор майстерно зберігає атмосферу недосказаності, коли читаючи не розумієш до кінця що відбувається. Повноцінна картина складається поступово, слово за словом, абзац за абзацом. І якщо ви очікуєте скласти пазл після того як перевернете останню сторінку, то я вас розчарую - у вас залишиться багато запитань на які, все ж, не варто шукати відповіді.

Діти. Діти рідко серйозно задумуються про життя, скоріше вони проживають кожний момент на повну, досліджують навколишній світ, експерементують, без страху задають незручні запитання, сміються і плачуть коли їм справді цього хочеться. У плані світовідчуття та емоцій, дитячий світ незалежніший за дорослий. Так, вони завжди залежать від дорослих, але вони не залежать від економічної кризи, політики, суспільної думки, саме в цьому їхня незалежність.

Кожний з нас народжується у певній системі координат, від якої буде залежати майбутня життєва траєкторія. Вона нам відома, але в межах цієї траєкторії ми здатні вносити свої корективи, будувати її маршрут. Однак якщо народившись, тобі уже проклали маршрут, визначили що і як буде відбуватися, що робити в такому випадку? В дитинстві людський мозок сприймає будь-яку інформацію, а якщо вона обґрунтована і постійно повторюється, то ця інформація може стати єдино-вірною на все життя. Щось подібне відбувається з юними героями в цій книзі.

Спогади. Спогади є основним лейтмотивом у багатьох творах Ішіґуро. Це та частинка нас, яку ми завжди носимо з собою, а іноді і єдине, що у нас залишається. Спогади героїні роману від якої ведеться оповідь - Кеті, сповнені загадок і здогадок. Якою б гарною не була наша пам'ять, ми не здатні пам'ятати все своє минуле в деталях. В цьому є щось романтичне, адже ми можемо домалювати деякі моменти власною уявою. Ніби пишучи стару історію новими словами, коли кінець відомий наперед. Кінцем будь-яких спогадів являєшся ти сьогоднішній, саме в цей момент ти на краю власної пам'яті. Роздуми про прожиті роки дають відповідь на питання - хто ми і куди прийшли?

Не відпускай мене. Хто ж насправді промовляє до нас з закликом не відпускати? Це звертається до нас наше минуле з тими людьми, які були в ньому. Так звертається до нас покоління на заміну якого приходить нове. Це звертаються до нас наші дитячі і юнацькі мрії, про які ми так безжально забуваємо в дорослому світі. «Не відпускай мене…» - кажуть в пам'яті ті світлі дні, коли ми вміли радіти простим речам, але чомусь забули як це робиться. Під тиском часу, який нещадно відводить нас все далі і далі в бік невідомого.

Слава Славський

Адмін Telegram, редактор рубрики Роздуми. 

Сторінка автора в Facebook

author photo