Філіп Дік "Затьмарення"

"Як лише людина може таким займатися? – сказав Арктор. – Прикидатися наркослідчим?"

Можливо, ви ніколи не чули про американського фантаста Філіпа Діка, але ви точно дивилися хоча б одну екранізацію його романів. "Той, хто біжить по лезу" (1982), "Згадати все" (1990 та рімейк 2012), "Особлива думка" (2002), "Затьмарення" (2006), "Змінюючи реальність" (2011) – це фільми, засновані на творах Діка. Між іншим, жодного з них письменник так і не побачив: Дік помер за декілька місяців до прем’єри "Того, хто біжить по лезу", успіх якої приніс йому посмертну славу та заклав моду на екранізацію його романів-антиутопій. 

Хоча творчість Філіпа Діка неабияк вплинула на подальший розвиток фантастики як такої, український читач отримав змогу познайомитися з ним лише нещодавно. На початку 2016 року українська платформа краудпаблішингу Komubook видала роман "Затьмарення" - поки що єдиний переклад даного автора українською.

"Затьмарення" - дуже особливий твір Діка. Як згадує Тесса Дік, тодішня дружина письменника, для того, щоб написати роман "Затьмарення", Філіпу знадобилося всього два тижні, однак на редагування пішли роки. В 1970-х ("Затьмарення" опублікували у 1977) Дік писав дуже мало, він мав проблеми з наркотиками, перебував на реабілітації, знаходився у нестабільному психічному стані, вважав, що спілкується з Богом. Дану книгу вважають автобіографічною, адже у ній фантаст намагався переосмислити свій власний досвід перебування у середовищі наркозалежних. У післямові Дік відверто говорить, що деякі з ключових персонажів мали реальних прототипів серед друзів автора.

Дік стверджує: "Це – роман про людей, надзвичайно суворо покараних за свої дії. Вони прагли задоволення, але водночас поводилися, мов діти, що бавляться посеред дороги; вони бачили, що гинули один за одним – їх збивали автомобілі, їх калічили, їх вбивали – однак вони продовжували бавитись."

Якщо говорити про сам роман, то у ньому Дік жодним чином не намагався моралізувати. "Затьмарення" розповідає про Фреда, агента під прикриттям, що видавав себе за наркомана Боба Арктора. Працюючи на відділ боротьби з наркотиками, Фред задля секретності приховує ким саме він є. Каталізатором сюжету стає те, що Фреду наказують слідкувати за Бобом Арктором, себто, за самим собою.

Саме тому в центрі роману знаходиться процес поступового роздвоєння особистості головного героя, спричинений пошкодженням мозку через надмірне вживання Препарату С (Препарат Смерть). "Це значить Сліпота, Спустошення і Самозречення, твої друзі зрікаються тебе, ти зрікаєшся їх, усі зрікаються один одного, ізоляція і самотність, ненависть і взаємна підозра… С – це зрештою Смерть. Повільна смерть…" - так вустами Фреда Філіп Дік описує новітній наркотик, чим переносить наркозалежність як явище у вимір екзистенційних питань.

Дік не засуджує своїх героїв, але в дечому іронізує над ними (це, в першу чергу, стосується сюжетної лінії Джеррі Фебіна). Під час читання виникають суперечливі відчуття: з одного боку чітко усвідомлюєш, що герої книги стали заручниками власного неправильного вибору, але водночас хочеться їм співчувати. Між іншим, в "Затьмаренні" Філіп Дік знову використовує піклування про тварин як особливий вияв людяності персонажів. Незважаючи на соціальну деградацію, безнадійні наркомани допомагають тваринам, годують їх та лікують.    

В даній книзі Дік протиставляє трагедію однієї людини перемозі потужної змовницької системи. Безпорадність Фреда/Арктора проти наслідків наркозалежності, сумний фінал його життя, підсилюють драматизм усієї історії. Але Філіп Дік зробив кінцівку відкритою, щоб у читача залишилась надія на те, що жертва Фреда/Арктора таки не була марною.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.