Звір – твоя сила і твоя слабкість. Тримай його на припоні.
Павло Дерев’янко «Аркан Вовків»
Українські козаки – хто вони? Звитяжні лицарі чи розбійники? Захисники чи найманці? Образ козака у свідомості сучасника обріс стількома негативними конотаціями, що однозначно відповісти на ці питання доволі складно. Чого тільки вартує оце зневажливе «шароварщина» – так званий культурологічний термін, який знецінює не тільки образ козака, а й весь історичний період українського козацтва.
Попри неоднозначність та суперечливість постаті козака недооцінювати, ба більше, применшувати їхнє значення для формування національної ідентичності не слід. І оскільки історія не терпить умовного способу, нам нічого не залишається, окрім як змінити своє ставлення. Давайте поважати історичний спадок, пам’ятати власну історію!
***
Чи зможете ви написати розповідь про козаків, уникнувши згадок про незмінний атрибут їхнього одягу – шаровари? А про козаків, які не зловживають спиртними напоями? Грають не тільки на кобзі? Пишуть листи не тільки «турецькому султанові»?
Не пробуйте, це були риторичні питання.
А молодому українському письменникові Павлу Дерев’янку це вдалося. Навіть якщо в якості фону йому довелося взяти альтернативну історію. «Аркан вовків» – літературний дебют автора – це перший роман із серії «Літопис Сірого Ордену», який нещодавно вийшов у молодому видавництві «Дім Химер».
В одному із інтерв’ю Павло розповів, що свою письменницьку кар’єру він хотів розпочати з публікації містичних оповідань, однак йому порадили заявити про себе з великої прози (дякувати Мамаю!). Отже, надихнувшись образом козака-бандуриста на Андріївському узвозі, він сів писати «Аркан вовків».
Історія Павла повертає в альтернативну сторону в період, коли Богдан Хмельницький відстоює українську державу – Гетьманат. З того часу пройшло дві сотні років, Гетьманатом керують виборні гетьмани, діє двопалатний парламент (Червона та Чорна ради). Польське королівство, Велика Держава Литовська, Кримське ханство та Український Гетьманат об’єдналися в Двоморський союз проти навали східняків Смарагдової Орди. На захисті Українського Гетьманату стоять Січове військо, Таємна варта та загадкові лицарі Сірого Ордену.
Засновниками Сірого Ордену були нащадки легендарного козака Мамая. З нього, власне, й пішов рід характерників – козаків з надзвичайними здібностями, які, за переказами, вміли зупиняти кров, ловити кулі голими руками, годинами перебувати під водою, ставати невидимими…
***
Образ козаків-характерників в українській літературі недооцінений. Оповиті стількома легендами, переказами та містифікаціями, вони є невичерпним джерелом для уяви здібного письменника.
Павло Дерев’янко створює такий світ, у якому гармонійно співіснують козаки, характерники, відьми, мавки, лісники, щезники... Гармонійно настільки, наскільки взагалі можуть співіснувати люди зі створіннями, наділеними непересічними уміннями. Знайшлося місце у цьому світі навіть волхвам слов’янських язичників.
Автор використовує тодішню мову, ретельно відтворює побут, назви закладів, предметів вжитку, їжі, одягу. Приправляє все це добірною лайкою та витонченим гумором. При цьому він переписує реальність на власний смак, тому не дивуйтеся, що у дніпровських гаванях припарковані цепеліни, продавці пиріжків збирають гроші на біциклі, на будівлі парламенту майорить синьо-жовтий стяг, а кирилиця стала рудиментом.
Читач занурюється в автентичний, самобутній світ, але не втрачає зв’язку з сучасністю, адже неважливо, скільки років та реальностей між читачем і героями роману, – проблеми скрізь одинакові. На що платимо податки? Де охоронці трактів? Може зняти всі гроші з банку та податись до Гамерики?
***
Характерники – такі собі білі ворони, чорні лебеді серед козацької братії, елітний закритий клуб спецпризначенців з прискіпливим добором та розгалуженою внутрішньою системою, яку очолює Рада Сімох осавул. Зухвалі, справедливі, віддані, мужні. Усупереч поширеному стереотипу, герої Дерев’янка алкоголем не зловживають, одягнуті у стильні однострої, танцюють не гопак, а аркан, носять не тільки оселедці, за пояс затикають не тільки шаблі.
Але герої «Аркану вовків» не якісь там надлюди, що отримали свої здібності від експериментальної сироватки. Окрім виключної фізичної, моральної та ментальної підготовки для вступу в Сірий Орден, вони повинні підписати угоду з самим пеклом. Прокляті люди відтепер повинні ділити своє тіло і душу зі звіром.
У центрі оповіді юнак Северин Чорнововк. Бажання довести власну значущість та прагнення до помсти зробили вибір життєвої дороги для Северина безальтернативним. Ця дорога була вовчою стежкою. Як і дорога його матері. Його батька.
Компанію на вовчій стежці Северину складають побратими, зібрані автором з різних куточків України. Кожен з них приніс до гурту екстраординарні здібності, привички, дитячі травми, недитячі проблеми, свої погляди на світ, зумовлені різним вихованням, географією, вірою.
Відтепер побратими їздять країною у пошуках втраченого, намагаючись знайти також себе. Приборкують свого внутрішнього звіра, який так і норовить перебрати «пульт керування» на себе. Крокують тонкою межею між цим світом та потойбіччям, а воно тягнеться за ними, наче тінь.
***
Кожна епоха має своїх героїв. Просто українська незалежність така крихка річ, що її постійно доводиться відстоювати. Свою книгу Павло Дерев’янко присвятив захисникам і захисницям України – тим, хто боронив та боронять наш спокій, тому, кому, як він каже, ми завдячуємо мирним життям.
Аби ви мали змогу спокійно читати ці рядки. Аби ми могли спокійно їх писати.
Дякуємо!
Читайте також: Павло Дерев’янко «Тенета війни»