Письменника-юриста Сергія Комберянова можна впевнено назвати одним із найуспішніших літературних дебютантів минулого року. За свою першу книгу, повість «Крадії пам’яті», молодий автор отримав премію літературного конкурсу від видавництва «Смолоскип» (яке і видало книгу), а також став лауреатом літературних підсумків року «Глиняний кіт 2016».
Жанр «Крадіїв пам’яті» важко визначити однозначно. Найбільше ця повість тяжіє до детективу, але поєднує також і елементи психологічного трилера, соціальної та психологічної прози і антиутопії. Книга Комберянова встигла зібрати чималу критику, до того ж як хорошу, так і не дуже. Однак той факт, що до цьогорічного Книжкового Арсеналу видавництво «Смолоскип» надрукувало вже друге видання «Крадіїв», говорить сам за себе – повість знайшла свого читача і тепер цей читач з нетерпінням очікує на нові книги автора.
А поки публіка очікує, ми розпитали Сергія Комберянова про його улюблені книги.
Книга: паперова чи електронна? Паперова
Книга, з якою асоціюєте себе: «Фінансист» Теодора Драйзера
Книги, котрі читати НЕ будете: ті, що пропагують ненависть в будь якій формі і до будь кого
Недочитані книги: «Голий сніданок» Берроуза, «Колиска для кішки» Воннеґута
Особистість, котра надихає: Лені Ріфеншталь
Музика, що створює настрій: джазові обробки сучасних хітів Postmodern Jukebox
Фільм, що вразив: «Ворог» Дені Вільньова
Життєве кредо: Проблем не існує, є задачі
«Про мишей та людей» Стейнбека. Для мене це найкраща книжка про дружбу. Крім того, це чудовий взірець лаконічного письма.
«Скляний звіринець» Теннессі Уільямса. Він мій улюблений автор, а ця конкретна п’єса найкраще показує, як можна писати тексти із «другим дном». І що особливо вражає, він робить це в рамках дуже буденних, побутових сцен, не намагаючись вразити оригінальністю сюжетів чи героїв.
«Три товариші» Е.М. Ремарка. Я мрію навчитися саме так писати – чуттєво, просто, але разом з тим дуже структуровано, щоб все трималося докупи. Люблю всі його твори, але «Товаришів» найбільше.
«Доставка щастя» Тоні Шея. Один з найкращих зразків бізнес нон-фікшену. Окрім всього іншого, книга робить кожного з читачів хоч трохи, але кращим.
«Мемуари» Лені Ріфеншталь. Режисерка Третього Рейху прожила дуже насичене і сповнене злетів та падінь життя. Після прочитання залишилося відчуття, що людина здатна подолати будь-які проблеми, згоріти до тла, але повстати, як фенікс.