Ірина Даневська дуже яскраво дебютувала в українській літературі, представивши на розсуд вітчизняного читача історичний роман-епопею "Німецький принц Богуслав Радзивіл". Книга доволі тепло була прийнята і критиками, і читачами, і вже отримала чимало схвальних відгуків. Зараз пані Ірина працює над продовженням пригод князя Речі Посполитої з величного роду Радзивілів, а ми наважилися трохи відволікти письменницю від роботи і поговорили з нею про її улюблені книги.
Книга: паперова чи електронна? І те, і інше. Художню літературу люблю читати на папері, але книги, з якими працюю, люблю завжди мати під рукою, тому за можливості сканую їх.
Книга, з якою асоціюєте себе: Звісно, з наступним романом про Богуслава Радзивіла, над яким я зараз працюю. Коли живеш книгою, найприродніше асоціювати себе саме з нею.
Книги, котрі читати НЕ будете: Коли обираю книгу для читання, маю звичку розгортати її на будь-якій сторінці і пробувати читати. Майстра видно одразу. Якщо текст "ріже око", одразу ставлю книгу назад. Життя надто коротке, аби витрачати його на прочитання неякісної літератури.
Недочитані книги: Таких майже немає, бо моя допитлива вдача хоче знати, чим книга скінчилася. Тому якщо текст ну зовсім нецікавий, просто проглядаю його, не вчитуючись. Ніби й читала, а ніби й ні
Особистість, котра надихає: Головний герой моєї книги – князь Богуслав Радзивіл. Надихнув так надихнув: майже 700 сторінок – це обсяг першого роману, близько 600 матиме й продовження))
Музика, що створює настрій: Від класичної до електронної (лаунж, хаус)
Фільм, що вразив: Трилогія "Хрещений батько" Копполи і "Та, що танцює у темряві" фон Трієра. Але насправді їх набагато більше.
Життєве кредо: Жоден день у житті не повинен минути даремно.
Хочу згадати саме ті книги, які свого часу справили на мене величезне враження. А найсильніші враження завжди родом з дитинства.
"Гобіт" Толкієна. Цю книгу я прочитала років у шість і була шокована, збагнувши, що не всі казки мусять мати щасливий кінець.
"Тореадори з Васюківки" Нестайка. Хороша книга має викликати у читача посмішку, а ще краще – істеричний регіт.
"Три мушкетери" О. Дюма. Перший "справжній" підлітковий роман, усвідомлення любові до історії і моє перше знайомство з європейською аристократією 17 ст.
"Ті, що співають у тернику" Колін Маккалоу. Єдиний твір, котрий я перечитала одразу по прочитанню. Усе має свою ціну, особливо людські амбіції.
"Молоді (а потім і зрілі) літа короля Генріха IV" Генріха Манна. Роман-шок, після якого історія у моєму сприйнятті позбулася юнацького романтизму. І взагалі, коли малого Генріха уже на початку книги цікавлять дівочі груди, а не ефемерний образ прекрасної дами – це круто!
"Життя пана де Мольєра" Булгакова. Перше знайомство і з творчістю автора, і з жанром художньої біографії. Прочиталась після вивчення нудно-сухого життєпису драматурга у підручнику зарубіжної літератури, звідси і щире підліткове враження, що веселий Мольєр усе-таки був людиною, а не монументалізованим класиком". Книгу можна сміливо цитувати: "Прескучно живут честные люди! Воры же во все времена устраиваются великолепно, и все любят воров, потому что возле них всегда сытно и весело".
"Я-романтика" Хвильового. Чистий імпресіонізм в українській літературі. Сильно, стильно, страшно і реально.