Це поступово заспокоїло її, і внизу вона стала вже зовсім спокійна, - майже не вражаючись, подивилася в очі, в яких стільки було ніжності й жури, що можна було б і не такій, як вона, розтанути. Негадано додало це їй ще більше впевненості, ба навіть носика вона піддерла, а що не була в тому платті й хустці така відстрашуюче гарна, мимоволі ще більше вразила Володимира.
Цілий день їх лучили поміж себе якісь нитки, наче працював тут невсипущо амур-павук, цілий день плів він поміж них і натягував золоту павутину, яку й побачив старий Іван, сидячи на веранді. До вечора вони аж утомилися поборювати ту притягальну силу, що, наче гума, стягувала їх докупи. Галя вряди-годи визирала у вікно, а він заходив до школи, голоси, які гучали в порожніх класах, невимовно його хвилювали. За толочним столом вони сиділи навпроти. він дивився на неї, а вона червоніла й світилася, бо й не могла не відповідати йому.
Після того він і засумував, бо так і незміг переступити рубежу, до якого його притягло, вона ж відчула втому й розчарування і покірно чекала на його "рішучі кроки".
...Сидів нерушно на камені, невідривно дивлячись на той бік річки, де жовтіло перше осіннє листя, і йому здавалося, що, коли сидітиме так ще з кілька годин, перетвориться на ящірку.
...В другому кінці цього світу сиділа так само здивована, вражена і посмутніла Галя й тихо плакала, клчнучи свю дурну одежу, в якій незвідь-чому хотіла сховатися. Отаку змалілу, зарюмсану і знищену й застала її Марія Яківна. Вона обняла Галю за плечі й ніжно отерла їй сльози.
- Чоловіки, - сказала тихо й розсудливо, - наче малі діти бувають. Нам же, любонько, бути дітьми не випада...
Валерій Шевчук "Дім на горі", 1983 рік
Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.